інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Ринок пенсійних послуг: сучасний стан та перспективи розвитку*

Фінансово-економічна криза серйозно вплинула на світовий пенсійний ринок. За 2008 рік розміри цього ринку збільшилися на 15%. Але вже у 2009 році обсяги світового пенсійного ринку почали зростати та досягли 22 трлн євро. При цьому практично половина загального обсягу ринку припадала на його лідера – США. Частка другого за розмірами гравця – Великої Британії – дорівнювала 11,5%. Країни Західної Європи на ринку пенсійних активів зайняли трохи більше 20%, у той час як на Австралію і Японію припадало по 3% світового пенсійного ринку. Частки країн Азії та регіону Центральної і Східної Європи, що розвиваються, та які знаходяться на ранньому етапі формування приватних систем накопичувального пенсійного забезпечення, як і раніше, були незначними і становили 1,8% і 0,4% відповідно.

Вплив поточної фінансової кризи на пенсійні ринки пропорційний розміру пенсійних активів, вкладених в акції. Відновлення ринку акцій у 2009 році сприяло піднесенню пенсійних активів, однак поки що вони ще не досягли докризового рівня. Для того, щоб компенсувати збитки, завдані пенсійним накопиченням фінансовою кризою, у населення немає іншого виходу окрім як почати більше відкладати на старість. Це стосується не тільки країн з розвиненою системою накопичувального пенсійного забезпечення, таких як США, Великобританія, Нідерланди і Швейцарія, але й країн, де діє система виплати пенсій з поточних доходів. Реформування цієї системи призведе до зниження рівня пенсій, яке громадянам необхідно буде компенсувати за рахунок накопичення приватного пенсійного капіталу, щоб забезпечити собі адекватний рівень життя на старості. Це також а ктуально для східноєвропейських країн і країн Азії, де населення тільки нещодавно почало займатися накопиченнями у міру зростання добробуту.
Незважаючи на різний рівень розвитку та обсяг, перед пенсійними ринками в усьому світі стоять однакові завдання. Старіння населення і зростання державного боргу зумовлюють необхідність посилення ролі системи накопичувального пенсійного забезпечення. Все більше країн у світі приходять до розуміння, що кращою практикою в галузі пенсійного забезпечення є наявність двох стійких систем: державного пенсійного страхування та приватного накопичувального пенсійного забезпечення. Таке поєднання двох складових дозволяє розподілити ризики та забезпечити нормальне функціонування механізму ринку пенсійного забезпечення.
Ці фундаментальні довгострокові тенденції, швидше за все, визначатимуть майбутні параметри ринку пенсійних послуг та поведінку його основних гравців.
Майбутнім пенсіонерам важливо буде диверсифікувати джерела своїх пенсійних доходів. Найскладнішим завданням для громадян буде спланувати і створити структуру своїх пенсійних доходів, які надходитимуть з різних джерел. Постачальники фінансових послуг, які швидше за інших відреагують на нові потреби клієнтів і крім чисто фінансових послуг з управління капіталом запропонують своїм клієнтам допомогу консультантів в розробці цілісного підходу до управління накопиченнями та інші послуги фінансового консалтингу, виграють від майбутнього зростання пенсійних активів.
На 1 січня 2010 року активи накопичувальних пенсійних систем тринадцяти найбільших пенсійних ринків світу сягали 70% їх ВВП, тоді як у 2008 році вони становили 58%. Найбільший відсоток пенсійних активів відносно ВВП у розмірі 120% має місце у Нідерландах.

Таблиця 1

Аналітики німецької страхової групи Allianz прогнозують, що сукупна вартість пенсійних активів у світі до 2020 року зросте на 66% і досягне 36 трлн. євро. Результати досліджень свідчать, що найвищі темпи зростання пенсійних активів очікуються на ринках, що розвиваються, країн Азії, Центральної і Східної Європи.
До 2020 р. ринки цих країн будуть зростати на 16,8% щороку і досягнуть сукупного обсягу в 2,2 трлн євро, що відповідає поточним обсягом пенсійного ринку Великобританії. Аналогічна динаміка прогнозується і на ринках країн Центральної та Східної Європи, більшість з яких за останнє десятиліття створили обов'язкові системи накопичувального пенсійного забезпечення. Темпи зростання на пенсійних ринках Центральної та Східної Європи до 2020 року прогнозуються на рівні 15,5%.
З урахуванням значних розмірів та рівня розвитку найбільших пенсійних ринків, слід констатувати, що вони не зможуть досягти таких самих високих темпів зростання. Скоріше за все, США продовжать домінувати на світовому ринку до кінця цього десятиліття, хоча сукупні темпи річного зростання на цьому ринку будуть становити всього 3,6%. Незважаючи на незначне зростання, чистий приріст вартості пенсійних активів США за цей період буде дорівнювати загальній поточній вартості пенсійних активів континентальної Західної Європи.
Є певні підстави сподіватися, що обсяги ринку пенсійних послуг зростатимуть і в Україні. Хоча, як свідчать дані, наведені у таблиці, активи вітчизняної пенсійної накопичувальної системи сьогодні складають мізерну величину, яка дорівнює 0,8% ВВП. Пояснюється це тим, що пенсійна система в Україні залишається архаїчною і потребує серйозного реформування. Основними завданнями та цілями такої реформи визначено: підвищення рівня життя пенсіонерів; встановлення залежності розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу; забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи; заохочення громадян до заощадження коштів на старість; створення дієвої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.
В Україні передбачається існування трирівневої пенсійної системи: солідарної системи; загальнообов'язкової накопичувальної системи та добровільної недержавної системи пенсійного забезпечення.
Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають невеликий страховий стаж та/ або розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Це досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України. Особливістю солідарної пенсійної системи є те, що у ній задіяні всі громадяни країни незалежно від їх віку та бажання. Майже 14 мільйонів українців отримують пенсії, інші 32,4 мільйона осіб сплачують або невдовзі будуть сплачувати обов'язкові страхові внески до солідарної системи.
Накопичувальну систему загальнообов'язкового пенсійного страхування, яка являє собою другий рівень пенсійної системи України, планувалося запровадити ще у 2007 році, однак її досі немає. Скоріше за все її впровадження почнеться у 2012 році. Суть загальнообов'язкової накопичувальної системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній основі. При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з встановленими вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків, на яких можна буде здійснювати інвестиції, та вимог щодо диверсифікації інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа-зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад, у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи. Другий рівень впроваджуватись буде лише після проведення необхідних економічних реформ та створення ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також відповідної інфраструктури.
Передбачається також, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже – більшою мірою впливати на розмір своєї майбутньої пенсії. Для захисту від втрат, збереження та примноження, активи недержавних пенсійних фондів вкладатимуться у різні фінансові інструменти.

Третій рівень пенсійної системи створений для формування додаткових пенсійних накопичень майбутніх пенсіонерів за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено чинним вітчизняним законодавством, здійснюється недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
В Україні існує два види програм недержавного пенсійного забезпечення, що розробляють та здійснюють банківські установи. Перші реалізуються згідно вимог Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і передбачають відкриття у банках та функціонування за спеціальною процедурою пенсійних депозитних рахунків. Інші програми передбачають формування пенсійних фондів банківського управління згідно Закону України «Про проведення експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд». Головною особливістю пенсійних банківських програм, що реалізуються відповідно до цього закону є податкові пільги, які надано не тільки для фізичним особам, але й підприємствам, що перераховують кошти на рахунки учасників пенсійних фондів банківського управління (далі ПФБУ). Так, кошти, внесені до ФБУ фізичними особами першого ступеня споріднення, не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (п.22.8. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») або ж відносяться на податковий кредит у межах норм, передбачених законодавством; кошти, внесені юридичними особами на рахунки учасників ФБУ, включаються до складу валових витрат такої юридичної особи в розмірі, що не перевищує 10% його валового доходу за звітний період (п.22.25. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). При цьому правилами пенсійного фонду банківського управління передбачена мінімальна гарантована ставка доходності, що на 2% має перевищувати рівень інфляції в країні та в будь-якому випадку не повинна припускати знецінення коштів учасників.
Слід зауважити, що частка недержавного пенсійного забезпечення на ринку пенсійних послуг України поки що є дуже незначною. У пенсійному забезпеченні українців провідну роль відіграє державне обов’язкове пенсійне страхування.
На сьогодні чисельність платників внесків обов’язкового пенсійного страхування становить 15,2 мільйона осіб, а чисельність пенсіонерів - 13,8 мільйона. Таким чином, на 10 працюючих українців припадає 9 пенсіонерів. За прогнозами аналітиків, якщо система залишиться без змін, до середини 2020-х років кількість пенсіонерів може перевищити кількість працюючих.
Прогноз демографічної ситуації та її вплив на пенсійну систему в Україні є невтішним: кількість платників внесків до 2050 року зменшиться на 25%, а одержувачів пенсій зросте на 8%. У 2009 році дефіцит Пенсійного фонду України у частині, що формується за рахунок внесків (страхової частини), сягнув 8% загальних витрат фонду згідно з планом. Державному Пенсійному фонду катастрофічно не вистачає власних грошей для фінансування величезних виплат.
У 2010 році доходи і видатки Пенсійного фонду мають скласти 192 мільярди гривень. З них сам фонд має отримати прибуток лише 121,8 мільярда гривень, тобто 63% необхідної суми. Саме тому необхідно нагально завершити пенсійну реформу, створивши ефективно діючу накопичувальну пенсійну систему, як обов’язкову, так і добровільну, в якій будуть працювати пенсійні фонди, банки і страхові компанії.
Наразі ж соціологічні опитування свідчать, що абсолютна більшість населення незадоволена існуючою пенсійною системою. Опитування показують, що більшість українців (70%) не вірять, що матимуть достатній дохід для фінансування своїх планів після виходу на пенсію. Вони також вважають, що забезпечення гідного життя після виходу на пенсію є спільним завданням уряду та кожного громадянина (трохи більше 50%), хоча все одно більшість респондентів (75%) у майбутньому хочуть покладатися на державну пенсію.
Суттєвою проблемою реформування пенсійної системи є низька довіра населення до організацій, що надають фінансові послуги. Державним фінансовим установам довіряють більше, ніж приватним, але навіть до них довіра є низькою. Фінансова установа, яка користується найбільшою довірою, – це Пенсійних фонд України, на другому місці – державні банки. Приватним банкам довіряють близько 15% громадян України, далі йдуть страхові компанії (11%) та інвестиційні фонди (6%). Недержавним пенсійним фондам поки що довіряють лише 5% респондентів.

* Матеріали Українського агентства фінансового розвитку
© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"