інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Особливості та можливості подвійного страхування для страхувальників

П.Бекаревич, В.Шакотько

У підприємницькому середовищі до подвійного страхування склалося негативне відношення - як у випадку «подвійних» стандартів або «подвійних» реєстрів. Проте подвійне страхування (при правильному його застосуванні) відкриває для страхувальників нові якісні можливості їх страхового захисту.

Подвійне страхування - це можливість страхування одного і того ж об’єкту (майна, відповідальності, підприємницького ризику) одночасно в декількох страхових компаніях. Якщо страхування одного об’єкту здійснюється кількома страховиками в рамках однієї угоди/полісу, то таке страхування називатиметься співстрахуванням, а страхові компанії з такої угоди/полісу - співстраховиками, які солідарно відповідають перед страхувальником за виплату страхового відшкодування. Якщо страхування одного і того ж об’єкта здійснюється двома і більше страховиками за окремими (з кожним зі страховиків) угодами/полісами, то таке страхування називається подвійним (страховиків може бути і троє, і четверо, але не менше двох). У цьому випадку за настання страхового випадку кожен зі страховиків відповідає у розмірі, пропорційному відношенню об’єму його відповідальності до розміру сумарної відповідальності всіх страховиків.

Завдання, які вирішує подвійне страхування

Типова ситуація, в якій хоча б раз на рік опиняється кожен страхувальник за 1-2 міс. до закінчення поточного договору/полісу страхування, - необхідність вибору страховика для укладення з ним угоди на новий термін (як правило, на 1 рік).

Звичайно, найбільш логічно буде продовжити договір зі страховиком, із яким вже склалися певні відносини. Це найчастіше і відбувається, якщо між сторонами не виникає будь-яких конфліктів: і опитувальники вже звичні, і текст угоди не потрібно знову погоджувати, і найголовніше – тарифи нижчі, ніж за новим договором від «нового» страховика, тим більше якщо за весь період страхування не було заявлено збитків.

Але час від часу навіть у найбільш консервативного страхувальника виникає бажання дізнатися, які продукти є на ринку, наскільки якість і вартість пропонованих колишнім постачальником умов страхування є конкурентоспроможними на ринку страхових послуг і як врахувати у знайомій угоді/полісі всі новації страхового ринку.

Тобто в ідеалі будь-який страхувальник хотів би при збереженні всіх переваг довгострокових відносин з одним страховиком (перш за все низьких тарифів, а також тривалого ретроактивного періоду страхування) отримати передову (який відповідає всім наявним вимогам регулятора) і якісну угоду страхування.

Чи можливо при збереженні переваг довгострокових відносин з «колишнім» страховиком вийти на якісно новий рівень страхового захисту?

Як виявилось, саме подвійне страхування, використовуючи конкуренцію між страховими компаніями, виявляється у цьому випадку найбільш ефективним.

Розглянемо вихідні дані для постановки завдання.

Страхувальник багато років страхується в одній і тій самій компанії (назвемо її Страховик-1) і в принципі не планує переривати з нею договірні відносини, оскільки, з одного боку, просто звик до неї і її страхового продукту, а з іншого – його цілком влаштовують як тарифи Страховика-1 (знижуються рік у рік за відсутності страхових випадків), так і накопичений з дати укладення першої угоди/поліса ретроактивний період страхування. При цьому страхувальник хоче переконатися в якості і конкурентоспроможності пропонованого йому страхового продукту, в порівнянні з аналогами інших страховиків, і по можливості довести свою угоду/поліс до рівня «кращої практики» на ринку.

У цих цілях страхувальник серед працюючих на ринку страхових компаній вибирає найбільш підходящу, що має, наприклад, найбільший пакет договорів, позитивну історію виплат чи інші клієнтоорієнтовані характеристики (назвемо її Страховик-2) і пропонує їй разом зі Страховиком-1 представити свої умови зі страхування. Порівнюючи страхові продукти страховиків, страхувальник отримує можливість ввести в обидві угоди/поліси елементи «кращої практики» кожної з компаній. При цьому досягається розуміння справедливості пропонованих страховиками цін, використовується можливість їх мінімізації в змістовних переговорах з обома компаніями, без приховування намірів про подвійне страхування.

У підсумку, отримавши від обох страховиків оптимальне співвідношення якості й вартості страхових послуг, страхувальник укладає угоди/поліси з обома компаніями, тобто здійснює подвійне страхування своїх ризиків.

Тонкощі подвійного страхування

При подвійному страхуванні необхідно звернути особливу увагу на те, щоб кожна з угод/полісів передбачала (або за умовчанням припускала) принцип пропорційної відповідальності страховиків при виплаті страхового відшкодування.

В іншому випадку при встановленні навіть одним зі страховиків черговості страхових виплат (коли він виступає страховиком «другої руки») може скластися ситуація, коли страховик «першої руки» з певних причин відмовляється виплачувати страхове відшкодування, а страховик «другої руки» також не поспішає це робити, посилаючись на черговість виплат після страховика «першої руки».

Якщо виявиться, що у страховій угоді/полісі кожен зі страховиків при подвійному страхуванні вказав себе в якості страховика «другої руки» (що теоретично не виключено), то отримати від кого-небудь із них страхове відшкодування буде вкрай важко, оскільки в цьому випадку жоден зі страховиків не зобов’язаний платити першим, а значить, страхувальник потрапляє у своєрідну «страхову пастку».

Другий важливий момент при подвійному страхуванні полягає в тому, що необхідно офіційно повідомити кожного зі страховиків про факт (або наміри) укладення страхувальником аналогічної (з точки зору об’єкта страхування) угоди/поліса з іншою страховою компанією .

В іншому випадку у страховика, який не одержав такого повідомлення, може виникнути підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з неповідомленням йому страхувальником «обставин, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання» При подвійному страхуванні слід також враховувати, що при настанні події з ознаками страхового випадку страхувальник в порядку і строки, встановлені в «подвійних» угодах/полісах страхування (найкраще, щоб з метою запобігання плутанини вони по можливості співпадали), повинен повідомити про це кожного зі страховиків. Відповідно, надалі роботу з отримання страхового відшкодування потрібно буде вибудовувати з кожним страховиком окремо з урахуванням особливостей його процедур і вимог щодо переліку документів до запиту.

Потрібно усвідомлювати, що при подвійному страхуванні повністю отримати всю суму страхового відшкодування від одного страховика не вдасться, оскільки в даному випадку кожен зі страховиків виплачує тільки свою частину страхового відшкодування в розмірі, пропорційному відношенню його відповідальності до сумарної відповідальності всіх страховиків.

Фактор «драйвера виплат» при подвійному страхуванні

Одне з найважливіших питань, які доводиться вирішувати страхувальнику при подвійному страхуванні, стосується розміру відповідальності (і відповідно, частки в сумарному страховому покритті) кожного зі страховиків.

На перший погляд, логічно розділити відповідальність страховиків (якщо їх, як у нашому прикладі, двоє) порівну – «50 на 50». Але в цьому випадку слід очікувати значного подорожчання вартості сукупного страхового покриття, оскільки тарифи «нового» страховика за першою для нього угодою/полісом, швидше за все, будуть істотно вищими від тарифів колишнього страховика.

На практиці необов’язково ділити відповідальність між «подвійними» страховиками порівну. Достатньо виділити «новому» страховикові меншу частку (від 1/3 до 1/5) в сумарній відповідальності, щоб спрацював фактор «драйвера виплат»: «новий» страховик, конкуруючий за клієнта з колишнім, виявляється більшою мірою мотивований на виплату страхового відшкодування, в тому числі у зв’язку з тим, що його частка в сумарній величині покриття невелика. Таким чином, виплачуючи свою (меншу) частину страхового відшкодування, «новий» страховик виступає в якості «драйвера виплат» усієї суми за обома угодами/полісами страхування, тим самим стимулюючи колишнього страховика на виплату своєї (більшої) частини відшкодування.

Подвійне страхування поки сприймається більшістю страхувальників як деяка страхова екзотика. Однак практичне застосування даного інструменту (з урахуванням усіх його особливостей) дозволяє не тільки поліпшити якість страхового продукту при збереженні переваг довгострокового страхування, а й задіяти фактор «драйвера виплат» при отриманні страхового відшкодування, що в цілому значно підвищує страхову захищеність страхувальника.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"