інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Страхування ризиків банківської діяльності

М. Корф

У вітчизняних банків на даний час існує два основні методи боротьби з ризиками: перший – розробка та затвердження величезної кількості внутрішніх положень, методик та інструкцій, включаючи плани дій в умовах форс-мажорних ситуацій, другий – формування резервів на можливі втрати. Як перший, так і другий варіант має свої недоліки, один із яких – сумнівна ефективність в умовах серйозних потрясінь. Проте існує ще й третій метод оптимізації банківських ризиків, який поки не отримав такого широкого розповсюдження, як перші два, але доволі перспективний і в Україні набирає обертів протягом останніх років. На відміну від інших способів, він дозволяє в разі реалізації ризику отримати реальне відшкодування збитків та інших неприємностей матеріального характеру, причому «живими» грошима. Йдеться про страхування банківської діяльності.

Світова фінансова криза викликала різноспрямовані зміни вартості страхування різних видів ризиків. Зокрема, підвищилася вартість страхування ризиків з високою часткою людського фактора; наприклад, поліси страхування банкоматів і готівки в них коштують зараз в кілька разів більше, в порівнянні з докризовими роками.

А вартість страхування «звичайних» видів ризиків (нерухомість, рухоме майно тощо), навпаки, істотно знизилася: у деяких випадках до демпінгового рівня.

Криза стала чимось на кшталт «моменту істини». Головне «відкриття» полягає в тому, що страховка – це не фінансова схема і не формальність, а дійсно інструмент захисту від форс-мажорних обставин.

Комплексне страхування від злочинів

На Заході одним із найефективніших інструментів захисту майна банків є поліс комплексного страхування від злочинів «ВВВ». Стандартні умови страхування, розроблені андеррайтерами Ллойдс (Lloyd's), включають до покриття наступні основні ризики:
збитки від нечесних дій співробітників банку (нелояльність персоналу);
збитки від втрати майна в приміщеннях банку;
збитки при перевезенні;
збитки від підробки та внесення змін до документів;
збитки від операцій з цінними паперами;
збитки від прийняття фальшивої валюти.

На практиці банком може бути придбаний поліс з необхідним покриттям, що включає компенсацію окремих збитків із наведеного переліку ризиків.

На думку аналітиків, на даний час найсерйознішим, з точки зору ймовірності збитків та їх наслідків, є ризик нелояльності персоналу банку. За статистикою, 70-80% злочинів у банківській сфері скоюється або безпосередньо співробітниками банку, або за їх співучасті.

Додатково для захисту своїх інтересів банки придбавають поліс страхування від електронних і комп'ютерних злочинів. Як правило, поліс покриває ризики, пов'язані зі шкодою, завданою вірусами, і введенням підробленої інформації в електронні бази даних, шляхом протиправних дій співробітників страхувальника. Крім того, такий поліс компенсує збитки від навмисного псування електронних даних при їх зберіганні, під час запису або перевезення. Страховик також відшкодовує втрати, що виникли в результаті фальсифікації документів клієнтів та здійснених на їх підставі операцій тощо.

Страхування від шахрайських дій з використанням платіжних карток

У якості захисту від ризиків, пов'язаних із шахрайськими діями з використанням пластикових карток, банк може звертатися до різних видів страхування даних ризиків. До переліку страхових випадків належать:
списання коштів з карткового рахунку клієнта в результаті проведення третіми особами шахрайських транзакцій з використанням підроблених, загублених або вкрадених пластикових карток;
списання коштів із карткового рахунку клієнта на підставі підроблених документів за операціями з використанням платіжних карток, що підтверджують проведення транзакцій власником банківської картки тощо.

Однак далеко не кожна страхова компанія здійснює страхування перерахованих ризиків. Як правило, це пояснюється складнощами доведення факту здійснення шахрайських дій.

Для захисту майнових інтересів банку від подібних шахрайських дій існує поліс страхування банку-емітента пластикових карток. Страхувальником у даному випадку виступає сам банк, який повинен відшкодувати своїм клієнтам викрадені кошти. Зазвичай банк страхує всю свою емісію карток в цілому. Можуть бути застраховані й окремі серії карток, але випадки надходжень подібних звернень до страхових компаній вкрай поодинокі, оскільки банку вигідно застрахувати всі наявні у нього картки.

Вартість поліса страхування визначається індивідуально для кожного страхувальника (банку), виходячи з обсягу емісії карток, попередніх збитків, а також різних параметрів захищеності від ризиків.

У даному виді страхування покриваються такі ризики, як підробка, фальсифікація, втрата карток і використання інформації, що міститься на картці. Страховим випадком є збиток страхувальника з незалежних від нього обставин в результаті несанкціонованого використання емітованих страхувальником карток, або інформації, що міститься на зазначених картках, або підроблених карток.

При зверненні з приводу настання страхового випадку банк повинен надати в страхову компанію документи, які підтверджують, що ця подія не є шахрайством з боку клієнта. Наприклад, якщо списання коштів відбулося за кордоном, а клієнт банку нікуди не виїжджав, цей факт можна підтвердити копією закордонного паспорта. Як правило, за такими випадками банки не звертаються до правоохоронних органів.

Для багатьох страхових компаній достатньо документів, що підтверджують факт шахрайського списання коштів з рахунку, наприклад, від платіжних систем. Виняток становлять великі збитки, що перевищують $ 10 000. Страхове відшкодування не може бути виплачене з тих випадків, коли банк не надав документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, а також його розмір.

© 2003-2010  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"