інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Накопичувальне страхування життя та його схеми*

Накопичувальне страхування життя – вид довгострокового страхування життя, за яким страхова сума виплачується страхувальнику при досягненні ним певного віку, зазначеного у полісі страхування життя, або, у випадку смерті застрахованого, його спадкоємцям. Такі поліси гарантують виплату страхового забезпечення (або самому застрахованому, або його спадкоємцям), тому вони часто відіграють подвійну роль: як страхового полісу, так і інвестицій.

При особистому накопичувальному страхуванні, якщо воно охоплює значну частину населення країни, утворюються резерви грошових ресурсів, які стають джерелом інвестицій в національну економіку. У свою чергу, страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати величину страхових внесків, збільшувати власний капітал і відрахування до бюджету. В розвинутих країнах світу обсяги коштів, залучених компаніями, які займаються накопичувальним страхуванням, в сукупності складають близько 5% ВВП.
Для підприємств, які беруть участь у довгостроковому накопичувальному страхуванні шляхом здійснення внесків на користь своїх співробітників, програми накопичувального страхування життя – це форма довгострокової мотивації персоналу. Кошти, що вкладаються в такі програми, для самого підприємства виконують роль фінансового фонду, оскільки їх можна спрямовувати на кредитування або використати у разі банкрутства підприємства чи нещасного випадку на виробництві. Однак при виборі програм накопичувального страхування, укладання відповідних договорів, розробка правил володіння і розпорядження коштами як з боку страхової компанії, так і страхувальника необхідна компетентність. Важливим при цьому є урахування аспектів податкового законодавства.
Відмінності накопичувальних програм страхування такі:
- усі щорічні внески по закінченні дії програм страхування життя повинні бути повернені клієнту, до них виплачується ще й додатковий бонус, що формується з отриманого компанією прибутку;
- термін дії – більше 120 місяців (це 10-15-20-25 років). У світовій практиці мають місце податкові пільги як для підприємств, що беруть участь у таких програмах, так і для самого страхувальника. Діють вони і в Україні.
З огляду на соціальне значення зобов’язань щодо повернення вкладених коштів, для компаній, які надають послуги накопичувального страхування життя, законодавчо пред’являються жорсткі вимоги:
- статутний капітал має складати 1,5 млн євро;
- вид діяльності – тільки добровільне страхування життя;
- робота з перестрахувальниками найвищих фінансових рейтингів, не нижче «А»;
- повне правове поле України.
В усіх програмах захищений ризик смерті.
На виплату і розмір страхової суми впливає причина смерті, момент її настання.
Накопичувальне страхування життя – це перш за все довгострокова інвестиція і розуміння цього є гарантією успішного співробітництва страхової компанії та страхувальника.
Ризики, які покривають накопичувальні програми страхування життя:
- дожиття до визначеного строку (закінчення дії договору страхування);
- смерть (може бути «з будь-якої причини»);
- смерть у результаті нещасного випадку (страхова сума подвоюється);
- інвалідність І групи.
Тарифи у накопичувальному страхуванні життя варіюються в межах 4-10% від страхової суми та залежать від:
- віку (чим молодше страхувальник, тим нижчим є тариф);
- статі (у жінок тариф нижче, ніж у чоловіків);
- набору ризиків і програми страхування (винятково ризик смерті, нагромадження, смерть з будь-якої причини або інвалідність).
Залежно від каналів продажу страхових продуктів можна виділити такі схеми накопичувального страхування життя як:
- класичне страхування (прямі або агентські канали продажу);
- MLM-страхування (продаж через мережених посередників);
- bancassurance (продаж полісів за допомогою банківських каналів).


Класична схема накопичувального страхування життя
Рух страхової премії, отриманої від страхувальника, за договором накопичувального страхування життя за класичною схемою, спрощено можна уявити наступним чином.
Страхувальник сплачує страхову премію (платіж), розраховану актуарієм страхової компанії за варіантом, зазначеним у договорі страхування життя. А страховик, у свою чергу, за договором (10 або 20 років) зобов’язується на внесені гроші заробити страхувальнику інвестиційний дохід, середня величина якого у докризові часи була 14-17% у гривні (у т.ч. 4% гарантовані). Слід зазначити, що страховик, згідно Закону України «Про страхування», гарантує до 4% інвестиційного доходу, а інші бонуси – за результатами його інвестиційної діяльності (як правило, 4% закладені в тариф з самого початку).
При оцінці доходу, що належить страхувальнику, останній звичайно припускається помилки, яка полягає у тому, що він вважає, що 14-17%, обіцяні йому страховиком, нараховуються як складний процент за аналогією з банківським депозитом. Однак точно підрахувати інвестиційний дохід (у грошовому еквіваленті) може тільки актуарій за формулою, відомою тільки йому (актуарії – це такі міфічні істоти, яких в Україні не вистачає і які, складаючи 2+2, можуть одержати 3 або 5).
Отже, після надходження коштів на розрахунковий рахунок страховик згідно Закону України «Про страхування» зобов’язаний 85% розмістити в резерв (зарезервувати), а інші 15% «залишити в себе» (так званий норматив на ведення справи або, іншими словами, витрати страховика: зарплата, офіс, комісійні агентам або брокерам, машини, представницькі витрати тощо).
Накопичувальний договір страхування життя містить у собі як ризикове страхування життя (ризик смерті), так і накопичувальне. По-суті, резерв розбивається на дві частини – накопичувальний резерв (70%) і ризиковий резерв (15%), які теоретично інвестуються в інструменти, зазначені на рисунку, а практично – у депозити (Рис. 1).
Розрахунок інвестиційного доходу 2-го (3-го, 4-го, ..., 20-го) року можна здійснювати різними способами, які дають страховику та страхувальнику різний результат.
Страховик може розрахувати інвестиційний дохід 2-го року за формулою: Інвестиційний дохід = (накопичений резерв 1-го року + резерв 2-го року)*1,15, де 1,15 – теоретично зароблений бонус від розміщених резервів (прийнята дохідність 15%).
Ця формула є досить спрощеною, насправді на резерв страхувальника нараховується мінімально гарантований інвестиційний дохід в 4%, а додаткові бонуси (наприклад, 11%) розраховуються актуарно за допомогою спеціальних математичних моделей по всьому обсягу резервів (від усіх страхувальників), який сформовано страховиком. Додаткові бонуси повинні включатися страховиком у резерв для нарахування наступного року, але деякі страховики цього можуть не робити.
Таким чином, інвестували 10 тис. дол., заробили 16 тис. 398,7 дол., внаслідок сплати прибуткового податку отримали 14 тис. 922,8 дол.. Протягом 10 років життя було застраховане на повну страхову суму.

MLM-страхування життя
Страхова премія, отримана від страхувальника, за договором накопичувального страхування життя за MLM-схемою, буде становити більший інтерес, ніж класична схема, оскільки основний дохід страховикам життя приносять саме MLM-продажі та MLM-посередники.
MLM (Multі-Level Marketіng) – багаторівневий маркетинг, або багаторівневий мережевий маркетинг – це одна з форм просування товарів або послуг від виробника до споживача.
Агентська комісія у розмірі 70-90-140% сплачується тільки за 1-й рік договору (хоча є випадки, коли агентська винагорода сплачується по 30-40% і на 2-й, 3-й рік).
Експерти визнають, що дана схема роботи є найефективнішою під час боротьби за частку ринку. MLM-мережа дуже динамічно розвивається, але вона досить витратна. Страхувальник сплачує страхову премію, а страховик зобов’язується на внесені гроші заробити страхувальнику інвестиційний дохід, середній розмір якого – 14-17% (у т.ч. 4% гарантованого інвестиційного доходу).
Розподіл коштів, залучений від страхувальників і який притаманний класичній схемі, у MLM-схемі зовсім інший.
У більшості випадків, в 1-й рік резерв дорівнює нулю (або близький до нуля), оскільки майже 100% складають витрати страховика, у які входить безпосередньо витрати на ведення справи (від 10 до 30%) та агентська винагорода (70-90%).
За основу розрахунку резерву 2-го року береться формула, що використовується у класичній схемі:
Інвестиційний дохід = (накопичений резерв 1-го року + резерв 2-го року)*1,15, де 1,15 – теоретично зароблений бонус від розміщених резервів (прийнята дохідність – 15%).
Ця формула є сильно спрощеною, зазвичай на резерв страхувальника нараховується мінімально гарантований інвестиційний дохід у розмірі 4%, а додаткові бонуси (наприклад, 11%) розраховуються актуарно за допомогою спеціальних математичних моделей по всьому обсягу резервів (від усіх страхувальників), який сформовано страховиком.

Додаткові бонуси повинні включатися страховиком у резерв для нарахування наступного року, але не усі страховики це роблять.
У що це виливається? Як правило, в нульову викупну суму в перші 2-3 роки залежно від компаній. У більшості договорів MLM-страховиків життя ці умови прописані. Крім цього, може бути прописано в договорах деяких страховиків, що у випадку смерті застрахованого в 1-й рік, виплата дорівнює внесеній премії або перераховується низка застережень по страхових випадках (першого року), що виключають смерть «через хворобу», а не від «нещасного випадку» (Рис. 2).
Що відбувається на 2-й рік? У деяких страхових компаній на 2-й рік може з’явитися 15%-ий ризиковий резерв і близько 7,5%-ий – накопичувальний. Але він може з’явитися й з 3-го року. Витрати страховика на ведення справи можуть складати 40-80%, а агентські або інші винагороди за 2-й рік можуть дорівнювати 30-70% (у різних компаніях по-різному) (Рис. 3).
Отже, інвестували 10 тис. дол., страхова компанія заробила 10 тис. 708,5 дол., отримали 9 тис. 744,7 дол., протягом 10 років життя було застраховане на повну страхову суму, комісійна винагорода страхового агента за договором склала 700 дол.


Накопичувальне страхування життя позичальника кредиту (bancassurance)
Рух страхової премії, отриманої від страхувальника, за договором страхування життя через канал bancassurance, також є досить цікавим, оскільки основний дохід отримує банк.
Необхідно відзначити, що тариф за даною схемою становить 1% від суми кредиту (як мінімум), який забезпечує існування як страхової компанії, так і банку. Реальний тариф при цьому складає 0,01% у випадку смерті страхувальника. Якщо у договорі прописати «смерть тільки в результаті нещасного випадку», то тариф складе всього 0,002%.

Таким чином, позичальник отримав кредит у 100 тис. дол., заплатив за страхування життя 10 тис. дол., накопичень немає. Протягом 10 років життя було застраховане тільки від нещасного випадку на розмір невиплаченого кредиту.
Після того, як було розглянуто три найбільш поширені канали страхування життя, можна скласти порівняльну таблицю з можливим результатом від інвестування по різних каналах – банківський депозит і страхування життя. При цьому слід пам’ятати, що банк, крім процентів, нічого клієнту не гарантує, а страхова компанія покриває, крім накопичення, ризик смерті протягом усього терміну дії договору (наприклад, 10 років).
Накопичувальне страхування життя та банківський депозит неможливо порівнювати у розрізі інструментів інвестування, але вони створені для доповнення одне одного.
Банківський депозит виглядає завжди привабливіше накопичувального страхування життя, якщо не брати до уваги той факт, що не всі розбираються в надійності банків.
Якщо у страхувальника зникла можливість або бажання виплачувати страхові платежі за програмами страхування, він починає шукати можливості вилучення коштів у страховика.
Саме тут з’являється питання викупної суми (у випадку бажання розірвання договору) та/або грошове вираження накопичених страховиком коштів, оподатковування інвестованих коштів (сплата 15% прибуткового податку з 60% страхової суми), а також неповне повернення коштів від держави за податковим кредитом по страховці.
Слід брати до уваги, що при перевищенні певної суми виплати держава не компенсує різницю сплаченого прибуткового податку, який утримає зі страхувальника страхова компанія для виплати страхового відшкодування.
У випадку, якщо виплату будуть одержувати родичі страхувальника, а вона буде оформлена як спадщина, то через 6 місяців вони зможуть одержати всю страхову суму, не сплачуючи прибутковий податок.
Що буде з накопиченнями, якщо страхова компанія збанкрутує?
Згідно чинного законодавства України, у випадку банкрутства компанії страхування життя або її ліквідації з інших причин, кошти сформованих резервів підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника або застрахованої особи чи підлягають передачі застрахованій особі. Строк існування страхової компанії не пов’язаний прямо з тими продуктами, які вона реалізує. Усі накопичені резерви, тобто сплачені страхувальником платежі, не зникають, а передаються у зобов’язання іншої компанії, яка готова взяти на свій баланс портфель страховика-банкрута.


* За матеріалами forinsurer.com


© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"