інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Особливості та регуляторний базис розвитку страхового ринку України

В.В. Корнєєв
д.е.н., проф.

Страховий ринок України як важлива складова фінансової системи країни поступово відновлюється, і офіційно-статистичним свідченням цьому є нещодавно оприлюднений Нацкомфінпослуг «Огляд ринків фінансових послуг та підсумки діяльності небанківських фінансових установ за 2011 рік». Втім, розвиток страхування в Україні залишається суперечливим. Так, зростаючі потреби в якісних страхових послугах все ще не повністю задовольняються пропозиціями страхових компаній. При цьому ринок страхування є неоднорідним, що проявляється в активізації розвитку одних його сегментів при порівняній стагнації інших.

Фінансова криза 2008-2010 років засвідчила, що страховий ринок України практично вичерпав можливості екстенсивного розвитку, у зв’язку з чим актуалізується необхідність інституційних змін (термінових і перспективних) його розвитку. Подальше просування вітчизняного страхового ринку до європейських стандартів функціонування стримують чисельні проблеми, більшість яких вимагає нагального розв’язання.

Недосконала законодавчо-нормативна база щодо державного регулювання
З огляду на поглиблення інтернаціоналізації світогосподарських зв’язків, що особливо проявилось під час останньої кризи, насамперед, потребує оновлення редакція чинного Закону України «Про страхування», зокрема в частині унормування та уніфікації страхової діяльності відповідно до вимог Директиви Європейського Союзу 2009/138/ЄС «Про початок і ведення діяльності у сфері страхування і перестрахування» (Solvency II).
Це є необхідним кроком для адаптації законодавства України у сфері страхування до законодавства Європейського Союзу, удосконалення моніторингу діяльності страховиків та посилення контролю за дотриманням страховиками вимог щодо забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості державним регулюванням у сфері страхового посередництва, запровадженням європейських стандартів щодо класифікації ризиків у страхуванні, удосконалення порядку ліцензування страховиків, підвищення вимог до рівня капіталізації страховиків (зокрема, до формування статутного капіталу та розміру регулятивного капіталу), запровадження міжнародних норм пруденційного нагляду, підвищення рівня захисту споживачів страхових послуг, розвитку страхування життя.

Податкові чинники
Одним із негативних факторів, які стримують розвиток ринку страхових послуг є використання страхового ринку суб’єктами господарювання для оптимізації оподаткування та виведення капіталу за кордон. Значна частина сплачених страхових платежів припадає на перестрахування фінансових ризиків, схеми оптимізації оподаткування та короткострокові поліси, придбані для зменшення бази оподаткування.
На сьогоднішній день використання страхових компаній для податкового арбітражу (тобто трансфер доходів із секторів з вищим податковим тиском у сектор страхування, де він значно нижчий) призводить до зменшення податкових надходжень з реального сектора економіки.
Податковим кодексом України передбачено переведення страховиків на загальну систему оподаткування прибутку за ставкою, визначеною у ст. 151 (п. 151.1) – 16%. Для цього встановлений перехідний період, – два звітні податкові роки, – з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2012 року (див. п. 8. підрозділу 4 розділу «Перехідні положення» ПКУ). Протягом цього періоду страховики сплачують податок на доходи від страхової діяльності за ставкою 3%, податок на прибуток від іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, – за загальною ставкою, а також податок на прибуток за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування – за ставкою 0%. Метою переведення страховиків на загальну систему оподаткування є усунення проблем, що виникають з фінансовими механізмами мінімізації оподаткування, а також більш об’єктивної оцінки роботи страхових компаній. Разом з цим очікуються зміни в структурі джерел надходжень до державного бюджету: зменшення надходжень від сектору страхування з одночасним зростанням податкових надходжень з реального сектору економіки в зв’язку з припиненням використання страхових компаній для податкового арбітражу.
Але відтермінування строків переведення страховиків на загальну систему оподаткування прибутку – до 1 січня 2013 року містить відповідне часове обмеження унормування страхової діяльності, що ускладнює об’єктивну оцінку регулятором діяльності страховиків.
Також з прийняттям Податкового кодексу України були внесені зміни до статті 31 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що дало можливість надавати інформацію про суб’єкти нагляду Нацкомфінпослуг до Державної податкової служби України з метою забезпечення контролю за додержанням платниками податків податкового та валютного законодавства, але на сьогоднішній день Угода про взаємний обмін інформацією між цими державними органами не укладена, а отже повноцінний державний контроль у цій сфері не здійснюється.
Не врегульована також проблема законодавчої підтримки агрострахування. З 1 липня 2012 року набуває чинності Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Цей закон був затверджений Верховною Радою і підписаний Президентом України 9 лютого 2012 року. Одним із важливих моментів, який він передбачає, є створення Страхового пулу – організації, яка буде співтовариством страхових компаній, які одержали ліцензію на проведення страхування агроризиків. Це означає, що лише компанії-учасники Страхового пулу зможуть надавати аграріям страхові послуги. Також закон вводить чітко регламентовані страхові продукти, до яких застосовуватимуться стандартні умови договорів. Однією із основних переваг цього закону – стандартизація страхових продуктів на ринку агрострахування, це сприятиме відмові страхових компаній від об’ємних і малозрозумілих договорів. Серед негативних моментів цього Закону є те, що на агровиробниках так і залишилися висіти ризики несвоєчасного отримання, а то і взагалі неотримання компенсації. За договором вони повинні будуть виплатити повну суму, а лише потім звернутися за компенсацією до держструктур, пройти усю процедуру, пов’язану з розглядом і прийняттям рішень. Рівень агрострахування в Україні, як і раніше дуже низький і знаходиться на рівні 5-7%.

Проблема розвитку медичного страхування
Основними питаннями у галузі охорони здоров’я України залишаються: відсутність визначеного законодавством і нормативно-правовими актами чіткого переліку медичної допомоги, що повинна надаватися у державних і комунальних закладах охорони здоров’я безкоштовно на кожному рівні надання медичної допомоги; погіршення якості медичної допомоги; недостатній рівень фінансування; зростання вартості ліків та медичного обладнання; неможливість ефективного управління обмеженими ресурсами в умовах системи постатейного фінансування лікувально-профілактичних закладів. За таких обставин перехід до страхової медицини є магістральним засобом покращення ситуації в менеджменті охорони здоров’я, про що також свідчить і світовий досвід.

Проблеми загальноринкового характеру
Серед загальних проблем розвитку страхового ринку основної ваги в сучасних умовах набуває недорезервованість страхових компаній. Страховики практично постійно (і особливо в нестабільних кризових умовах) стикаються з недостатністю фінансових ресурсів для виконання своїх зобов’язань перед клієнтами, – при цьому зростають ризики неплатоспроможності страховиків, а зростання заборгованості загрожує банкрутством. Невиконання договорів в окремих випадках «рикошетом» негативно відображається на ринку. Так, протягом 2011 року зменшились обсяги валових страхових премій – на 1,7% до 22 693,5 млн грн. Водночас при цьому зросли чисті страхові премії – на 34,8% до 17 970 млн грн. Пояснення цього явища полягає у збільшенні чистих страхових платежів від страхування майна, фінансових ризиків та вогневих ризиків, а також зменшення обсягу внутрішнього перестрахування (порівняно з 2009 роком фактично вдвічі – на 51,6%). Також зменшилися сукупні обсяги сформованих страхових резервів – на 192,5 млн грн. (на 1,7%) до 11 179,3 млн грн.
Серед супутніх факторів, що негативно впливають на обсяги страхових премій і викликають недорезервованість страхового ринку України слід виділити такі:
- низька платоспроможність і купівельна здатність населення;
- невиправдано високі агентські винагороди та комісійні (до 50% і більше) не дозволяють страховикам в повній мірі здійснювати необхідні виплати. З цієї причини багато страховиків працюють за принципом фінансових пірамід, що постійно викликає недорезервування і підвищує ризик банкрутства страховиків;
- економічна нестабільність при стагнації виробництва і корпоративного сектора. Низький рівень інвестицій у виробництво та інфраструктуру означає, що річні обсяги страхування виробничих об’єктів зростають повільно. У промисловості накопичується матеріальний і моральний знос устаткування, внаслідок чого зростає кількість аварій. Критичним є стан комунального господарства і частини житлового фонду;
- інфляційний та форс-мажорний чинники втрати вартості авансованих коштів роблять проблематичним здійснення довгострокового (нагромаджувального) страхування у національній валюті.
За таких умов, постійною є потреба посилення контролю за платоспроможністю страховиків, як з боку Нацкомфінпослуг, так і безпосередньо самими страховими компаніями.

Структурні проблеми
На страховому ринку України діє значна кількість страховиків, що робить ринок «дрібнозернистим», ускладнює нагляд за страховиками та здійснення державного регулювання. Кількість СК значно перевищує кількість банків, і на 31.12.2011 року становила 442, з яких 64 СК «life» та 378 СК, що здійснювали інші види страхування, ніж страхування життя. Протягом 2011 року кількість страхових компаній зменшилася на 14.
Неврегульованість діяльності страхових посередників. За звітними даними Нацкомфінпослуг, кількість страхових та перестрахових брокерів у 2011 році становила 60 одиниць. Їх частка на ринку страхових послуг є незначною – менше 5%. На страховому ринку працює також понад 35 тис. страхових агентів-фізичних осіб, які не сертифіковані, але на них припадає понад 25% ринку страхових послуг. Діяльність страхових агентів, актуаріїв, сюрвейєрів, аджастерів, аварійних комісарів щодо професійного обслуговування ними клієнтів повинна бути врегульована належним чином.
Надмірна концентрація страхового ринку України. Попри існуючу надмірну кількість страховиків та страхових брокерів, концентрація ринку є значною. Так, перші 10 страховиків в сегменті страхування життя збирають 87,1% від усіх премій, а перші 10 компаній у сегменті ризикового страхування збирають 34,4%. Перші 20 компаній на ринку страхування життя збирають 96,7% від усіх валових премій, тобто оптимальна кількість лайфових страховиків в межах 20-25 компаній – решта 47 фактично є бездіяльними. Стосовно ринку загального страхування, то 92,1% від усіх премій збираються першими 100 компаніями.
На інші 200 страхових компаній (42% від загальної їх кількості) припадає лише 0,5% валового обсягу страхових платежів. «Пасивні» страховики створюють додаткові ризики для системи державного регулювання і нагляду.
Диспропорційними є частки компаній з ризикового (загального) страхування і компаній зі страхування життя – перші майже в сім разів перевищують других у кількісному обчисленні (їх співвідношення на початку 2012 року становило 378/64 одиниць; частка валових страхових премій, зібраних СК «life», не перевищила 4% в їх загальному обсязі).
При переважанні показників діяльності компаній, що займаються загальним страхуванням і слабким розвитком послуг СК «life», мають місце труднощі формування довгострокових фінансових ресурсів в країні.

Недостатня поінформованість страхувальників та низький рівень їх довіри до страховиків
Клієнтська база страхового бізнесу є вузькою, а проникнення страхування в економічне життя суспільства є незадовільним. У структурі ВВП країни частка страхового ринку за 2011 рік складала близько 1,36%, у той час як середньосвітовий показник становить близько 8%.
Продовжує зберігатись значна асиметрія інформації у взаємовідносинах «страховик–страхувальник». Страхові компанії витрачають значні кошти на рекламу, але не завжди пояснюють всі необхідні аспекти договорів страхування.
Вплив кризових уроків на поведінку клієнтів страхових компаній є значним. Клієнти стали більш вимогливими і освіченими в різних фінансових питаннях. Докризові продажі страхових продуктів «на емоціях» залишились у минулому.
Оскільки клієнти-фізичні особи почали більше зважати на особисті ризики, то зросла значимість накопичувальних страхових продуктів, – зокрема не тільки захисту життя від смерті, а й від захворюваності, інвалідності, травматизму. Це підтверджується зростанням у 2011 році страхових платежів за такими видами страхування як: страхування життя та від нещасних випадків, медичне страхування, страхування медичних витрат.
Проте рівень довіри до страхового ринку, і особливо ринку страхування життя залишається низьким. Це зумовлено відсутністю гарантій як щодо збереження накопичених страхових сум, так і від убезпечення впливу інфляційних процесів та щодо їх виплати у визначені терміни. Наразі чинна законодавча база у цій сфері не регламентує зазначений аспект.
Зберігаються суттєві ризики надійності фінансових інструментів розміщення активів страховиків, які практично завжди є систематичними. Окремим рестрикційним фактором є слабкий розвиток фондового ринку (як інвестиційного імпульсу) та його спекулятивність. Обмежений перелік ліквідних фінансових інструментів не дає можливості використовувати цінні папери як надійні активи при розміщенні страхових резервів.

Проблеми сектору страхування життя
Обсяги ринку страхування життя у 2011 році зросли на 48,5%, що є частково наслідком відновлення банківського кредитування. Банківський канал продажів страхових продуктів залишиться основним для СК «life» і в 2012 році.
Проникнення послуг страхування життя за підсумками 2011 року складає 5,9% від загального обсягу страхового ринку. Це майже на 2% перевищує рівень 2009 року і засвідчує напрям формування довгострокового фінансового ресурсу.
В сегменті СК «life» страхування значною є концентрація ринку – три з 64-х компаній утримують понад 51% ринку, а 10 компаній – понад 87% ринку. Це значно перевищує рівень концентрації ринку «nonlife» страхування (відповідно 13,7% і 34,4%).
Серед клієнтів СК «life», за експертними оцінками, 85-90% складають фізичні особи. Тобто, незначною є частка корпоративних клієнтів СК «life». Причина – страхові платежі за накопичувальними полісами враховуються у фонді оплати праці, і відповідно з них необхідно сплачувати податки і внески¹.
Роботодавець має можливість оптимізувати грошові потоки шляхом віднесення їх до валових витрат (ст. 142 п. 142.2 ПКУ), якщо виконуються такі вимоги: сума страхових премій не перевищує 15% річної заробітної плати застрахованого працівника і сумарно величина страхових премій не перевищує розмір доходу, до якого може застосовуватися податкова соціальна пільга.
Введення норми ПКУ (пп. 14.0.52 п. 14.1 ст. 14 ПКУ) унеможливило оподатковування операцій зі страхування життя за нульовою ставкою, якщо роботодавець буде визначеним в якості вигодонабувача. Введені норми уже суттєво вплинули на скорочення обсягу страхових премій зі страхування життя. Так у 2006 році на сегмент страхування життя припадало 30% страховий премій, а в 2011 році – близько 10%. За таких обставин ринок корпоративного страхування життя може припинити своє існування, що імпліцитно ставить під загрозу і впровадження нинішньої пенсійної реформи.

Регуляторний базис розвитку страхового ринку
Для вирішення вищезазначених проблем розвитку страхового ринку України необхідними є реалізація низки першочергових заходів його державного регулювання.
Розробка і прийняття законопроектів:
- проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (нова редакція) з урахуванням положень Директиви 2009/138/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно започаткування та ведення діяльності зі страхування та перестрахування (Solvency II);
- проекту Закону України «Про Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя». Законопроект підготовлено з метою підтримки фінансової стабільності ринку страхування життя в Україні та підвищення рівня захисту страхувальників та вигодонабувачів за договорами страхування життя;
- проекту Закону України за ¹9583 про непоширення положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» на регуляторні акти регуляторів ринку небанківських фінансових послуг та фондового ринку. Метою цього законопроекту є надання органам, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, можливості здійснення державного регулювання ринків фінансових послуг, оперативно та адекватно реагуючи на економічні виклики.
- проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо застосування тимчасових адміністрацій як інструменту відновлення платоспроможності небанківських фінансових установ) (реєстраційний номер 8565 від 25.05.2011 року), розроблений на виконання Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 року ¹2278-VI. Пропозиція в цій частині при збереженні ризиків недорезервованості страховиків передбачає наближення умов введення інституту тимчасової адміністрації в небанківських фінансових установах до відповідної практики державного регулювання банківської діяльності;
- проекту Закону України «Про внесення змін до статей 41 та 43 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (щодо санкцій) (реєстраційний номер 8631 від 03.06.2011 року), розроблений на виконання Плану заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2010 року ¹135-р, та з метою створення правових основ для забезпечення захисту інтересів споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу за порушення законодавства про захист прав споживачів на ринках небанківських фінансових послуг, вдосконалення механізму застосування санкцій до небанківських фінансових установ за такі порушення, встановлення відповідальності за ненадання споживачеві фінансових послуг необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання фінансових (у т.ч. і страхових) послуг;
- проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту прав споживачів фінансових послуг)», який розроблено на виконання Плану заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2010 року ¹135-р. Це дозволить усунути прогалини у нормативно-правовому полі щодо організації роботи щодо підвищення рівня знань споживачів фінансових послуг про зміст небанківських фінансових послуг, про ризики, які виникають у процесі надання цих послуг, а також про права споживачів під час отримання фінансових послуг.

Прийняття і реалізація підзаконних нормативних актів:
- проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми інформування громадськості про діяльність небанківських фінансових установ і ризики та переваги, пов’язані з наданням ними фінансових послуг»;
- Концепції запровадження пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами та Програми розвитку системи пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 15.07.2010 року ¹585.
Для вирішення проблеми реформування організаційно-фінансових засад функціонування системи охорони здоров’я необхідно унормувати порядок залучення додаткових коштів на фінансування охорони здоров’я. Це можливо через запровадження двох цільових програм:
- Програми державного соціального медичного забезпечення за рахунок коштів консолідованого бюджету. Ця програма має забезпечити мінімально гарантований рівень медичного обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоров’я для всіх громадян на рівні життєзабезпечення та обслуговування у повному обсязі окремих їх категорій;
- Програми обов’язкового медичного страхування за рахунок обов’язкових внесків, що мають сплачуватись на паритетних засадах роботодавцями та органами місцевого самоврядування – за працюючих громадян; органами місцевого самоврядування і фондами соціального страхування – за осіб, які сплачують різні види єдиного податку та самозайнятих осіб, а також тих осіб, які отримують допомогу із системи соціального страхування; працюючими громадянами – за осіб, які перебувають на їх утриманні. Реалізація зазначеної програми може бути покладена на створений для цього спеціальний орган (Державна медична страхова організація, чи Центр медичного страхування, – назви умовні), який доцільно було б заснувати учасниками страхової медицини: страховиками, ініціаторами і продуцентами медичних послуг, страхувальниками та застрахованими особами.
Постійно необхідним є пошук нових форм масово-роз’яснювальної роботи з потенційними клієнтами страховиків та інших фінансових установ, дотримання і виконання положень чинних і підготовка нових нормативних актів в частині так званого «паблік-рілейшнз».
Для підвищення рівня фінансової (у т.ч. страхової) культури населення необхідним є розроблення державної програми інформування населення через засоби масової інформації та навчальні програми щодо функціонування ринків фінансових послуг, їх стан та перспективи розвитку, переваги отримання фінансових (страхових та інших) послуг.

¹ Суперечливою є така ситуація в нормативно-правовому полі: Пенсійний фонд в Листі від 26.08.2011 ¹17928/03-20 вважає, що суми внесків за договорами довгострокового страхування належать фонду оплати праці як виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, а тому є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Це невірно. Адже відповідно до п. 2.3.4 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна), належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Серед випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції саме і зазначені внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей.
© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"