інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Нова ідеологія корпоративного страхування *

Є.Івашкін

У ринковій економіці кожен господарюючий суб'єкт забезпечує свою фінансову стабільність самостійно. Компанії здійснюють підприємницьку діяльність на свій страх і ризик, а тому можуть втратити майно або не отримати запланованого прибутку. Прояв сил природи, пожежі, техногенні аварії, протиправні дії третіх осіб, невиконання зобов'язань контрагентами та інші події для компаній є об'єктивними факторами ризику. Статистика розвинених країн свідчить, що кожні 10 років середньостатистичне підприємство зазнає великого збитку. Тому необхідно враховувати цей фактор і завжди бути готовим до можливих випадковостей і відшкодування втрат, що виникають у економічного суб'єкта в процесі його діяльності.

Компенсація зазначених втрат забезпечується корпоративним страхуванням. За його допомогою вирішуються питання, наприклад, соціального захисту персоналу підприємств за допомогою укладення зі страховиками договорів добровільного медичного страхування співробітників і страхування від нещасних випадків. Важливим компонентом соціального забезпечення персоналу на сучасному етапі стає страхування життя, що включає пенсійне страхування та є органічною ланкою реформованої системи пенсійного забезпечення в країні.
В сучасну систему корпоративного страхування може входити і обслуговування фінансових потоків підприємств, зокрема шляхом мінімізації витрат на оплату праці, оптимізації податків, підвищення капіталізації компанії тощо.
Таким чином, корпоративне страхування можна визначити як використання страхування для захисту майнових інтересів підприємств, соціального забезпечення персоналу та управління фінансовими потоками економічних суб'єктів.
Сучасне корпоративне страхування поки що не виступає дієвим інструментом захисту і стабільності національного бізнесу. На страхування передається не більше 5% страхових ризиків вітчизняних економічних суб'єктів, причому більше 90% власності підприємств не забезпечено страховим захистом. Загальний низький рівень корпоративного страхування обумовлений багато в чому нееквівалентними відносинами між корпоративними страхувальниками і страховиками. Про це, зокрема, свідчить економіка корпоративного страхування. За майновими видами страхування частка страхових виплат у зібраних страхових внесках знаходиться на рівні 15%, а з страхування відповідальності – нижче 10%.
Найважливішим принципом сучасного страхування є забезпечення еквівалентності за певний проміжок часу (від 3 до 5 років) між сумою зібраних страховиками страхових премій і сумою виплат страхового відшкодування та страхового забезпечення всієї сукупності страхувальників.
Низький рівень цивілізованості національного страхового ринку обумовлений низкою причин, зокрема відсутністю альтернативи комерційному страхуванню – взаємного страхування, вадами державного регулювання страхової діяльності, а також неврахування в практиці актуарних розрахунків стохастичного взаємозв'язку страхових ризиків.
Існуюча система корпоративного страхування орієнтована господарюючими суб'єктами переважно на вирішення окремих завдань, наприклад, страхування локальних ризиків або фрагментарне використання страхування в фінансовому менеджменті компанії.
Тим часом економічна діяльність пов'язана з великою кількістю ризиків, які з удосконаленням і розвитком техніки, технологій і, в тому числі фінансових, закономірно зростають та передаються страховикам. Позаяк страхування все більш активно вписується в систему фінансового менеджменту підприємства.
В таких умовах формується нова ідеологія корпоративного страхування, заснована на постійному розширенні кількості застрахованих ризиків підприємства, обліку їх взаємозв'язку і активному використанні інституту страхування як фінансового інструменту управління фінансовими потоками економічних суб'єктів.
Стрижнем якісно нового наповнення корпоративного страхування є страхування постійно розширюваного переліку ризиків, при тарифікації яких враховуються їх стохастичні взаємозв'язки.
Практика традиційного страхування не враховує ймовірнісні взаємозв'язки ризиків, коли, наприклад, прояв одного ризику означає неможливість настання іншого ризику або настання тієї чи іншої події стохастично може призвести до прояву іншого або декількох ризиків. Окреслені взаємозв'язки ризиків повинні враховуватися при їх тарифікації. Неврахування стохастичного взаємозв'язку ризиків може стати однією з важливих причин застосування на страховому ринку завищених цін на страхові продукти, що призводить до надмірних втрат страхувальників і отримання страховиками необґрунтованих доходів.
Ефект обліку стохастичною взаємозв'язку ризиків в корпоративному страхуванні можна проілюструвати на прикладі системи взаємопов'язаних ризиків виробничого підприємства (див. Рис. 1), коли настання тієї або іншої події ймовірно обумовлене проявом ризик-фактора.

У наведеному прикладі поломка обладнання може призвести до зупинки або скорочення виробництва продукції. Але вихід з ладу обладнання може бути короткостроковим, що не вплине на загальне зниження обсягу виробництва. Адже підприємство може мати резервний парк обладнання, що також не дозволить скоротити виробництво.
У свою чергу, тимчасове скорочення обсягів виробництва може не позначитися на виконанні договірних зобов'язань, якщо у підприємства є запаси готової продукції або існує відстрочка для виконання договірних зобов'язань тощо.
У разі ж недоотримання прибутку від невиконання договірних зобов'язань компенсація може бути здійснена за рахунок цінового фактора, структуризації бізнесу тощо.
В цілому між ризиками виявляється стохастичний взаємозв'язок, при цьому сумарна величина ризику визначається як результат множення відповідних ймовірностей (Табл. 1).

Розрахунки показують, що ймовірності прояви ризиків, які скориговані з урахуванням їх стохастичного взаємозв'язку з ризик-факторами, є в два і більше рази нижчими за параметри ймовірності аналізованих ризиків. В результаті об'єктивна оцінка ризиків, заснована на обліку стохастичного взаємозв'язку ризиків, дозволяє істотно знизити страхові тарифи, тобто вийти на об'єктивні тарифні умови та зменшити надмірне страхування.
Розглянуте наповнення корпоративного страхування широко застосовується за кордоном. У розвинених країнах даний напрямок корпоративного страхування визначено як інтегроване багаторизикове довгострокове страхування. У нас цей напрям опрацьовується окремими провідними компаніями та отримає розвиток з введенням та розповсюдженням інституту актуарного аудиту.
Корпоративне страхування як інструмент управління фінансовими потоками підприємства дозволяє вирішувати наступні завдання: а) скорочувати витрати на страхування; б) зберігати і збільшувати фінансові потоки; в) оптимізувати оподаткування; г) мінімізувати ризики; д) збільшувати капіталізацію компанії.
Скорочення витрат на страхування забезпечується використанням більш низьких страхових тарифів, обчислених з урахуванням стохастичного взаємозв'язку страхових ризиків, мінімальних витрат з обслуговування договорів комплексного корпоративного страхування, а також за рахунок проведення корпоративного страхування на довгостроковій основі.
Зниження витрат на корпоративне страхування досягається у випадках, коли тарифна ставка визначається таким чином, що корпоративний клієнт сплачує за урегулювання щорічних збитків і страхове покриття від прояву катастрофічних ризиків.
В даному випадку для економічних суб'єктів істотно зростає значення фонду самострахування, який є фінансовим інструментом страхового захисту на мікрорівні. За допомогою фонду самострахування підприємство оперативно долає тимчасові труднощі, пов'язані із здійсненням господарської діяльності.
Корпоративне страхування дозволяє реалізувати принцип взаємності на мікрорівні, коли з урахуванням багаторічної статистики страхові внески економічних суб'єктів корелюють з їх середньорічними збитками. За такої форми організації страхових відносин на підприємстві формується дієвий економічний механізм, який заохочує корпоративного страхувальника знижувати витрати на страхування, використовуючи арсенал ризик-менеджменту. В результаті у підприємства з'являється потужна економічна мотивація зменшення ступеня ризику для скорочення витрат на страхування і, таким чином, підвищується ефективність бізнесу економічного суб'єкта. Важливо при цьому відзначити, що при корпоративному страхуванні страхова компанія активно бере участь не тільки у розробці програм управління ризиками на підприємстві, а й у їх фінансуванні.
Збереження і збільшення фінансових потоків корпоративного страхувальника забезпечуються організацією підвідомчої страхової компанії в рамках господарського комплексу, фінансово-виробничої групи або холдингу. Даний напрямок корпоративного страхування потужно розвивається за кордоном і виступає кептивним страхуванням.
Кептивні страховики обслуговують переважно страхові інтереси своїх засновників, зберігають фінансові потоки в середовищі учасників страхових відносин, а також є інструментом концентрації фінансових ресурсів холдингу. Фінансова перевага кептивного страхування виражається також у тому, що інвестиційний дохід включається в страхові виплати. Розширення сфери страхової діяльності кептивного страховика є важливим каналом збільшення грошових потоків відповідного господарюючого комплексу.
Збереження фінансових потоків забезпечується відповідною організацією окремих видів страхування. Зокрема, проведенням корпоративного накопичувального страхування життя персоналу господарюючого суб'єкта, коли за умовами відповідного договору значна частина страхових внесків залишається на підприємстві і є формою розміщення страхових резервів страховика. Така форма корпоративного страхування життя забезпечує безпосереднє інвестування фінансових ресурсів страхових організацій в реальну економіку і реалізується як в розвинених, так і в країнах, що розвиваються.
Слід зазначити, що страховий бізнес є високоприбутковим, тому участь корпоративного страхувальника в статутному капіталі страховика забезпечує економічному суб'єкту додатковий дохід страхової організації.
Зменшення податкового навантаження економічних суб'єктів в основному забезпечується шляхом мінімізації витрат на оплату праці персоналу через інструменти страхування життя з умовами періодичних страхових виплат (ренти, ануїтетів), медичне страхування та перестрахування. Оптимізація оподаткування підприємств забезпечується також розробкою фінансових схем страхових внесків та страхових виплат.
Активне використання інституту страхування в податковому плануванні підприємств широко використовується в кептивному страхуванні. Можна відзначити, що поява кептивних страхових організацій на вітчизняному страховому ринку відноситься саме до періоду, коли страхування стало використовуватися для мінімізації витрат на оподаткування діяльності економічних суб'єктів.
Виділені характеристики корпоративного страхування дозволяють сформулювати принципи його організації – комплексності, комбінування, довгостроковості.
Принцип комплексності означає врахування всіх страхових ризиків підприємства, а принцип комбінування забезпечує облік можливого стохастичного взаємозв'язку страхових ризиків.
Ефект комплексного комбінованого страхування реалізується при корпоративному страхуванні в одного страховика або в рамках одного страхового пулу.
Принцип довгостроковості також випливає зі змісту корпоративного страхування. Збереження і збільшення фінансових потоків при корпоративному страхуванні, фінансування страховиком попереджувальних заходів, використання концепції взаємності на мікрорівні в страховому ціноутворенні забезпечуються організацією корпоративного страхування на довгостроковій основі.
Таким чином, корпоративне страхування дозволяє збільшити капіталізацію підприємства, оскільки відповідне страхування забезпечує безперервність відтворювальних процесів і, як наслідок, стабільність фінансового результату діяльності економічного суб'єкта. Зростанню капіталізації економічних суб'єктів також сприяє збереження і збільшення фінансових потоків.

* За матеріалами dis.ru.

© 2003-2012  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"