інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Особливості інвестиційного страхування unit-linked та передумови його впровадження в Україні

В. Фещенко

Інвестиційне страхування (unit-linked insurance) – різновид накопичувального страхування життя, що поширений в країнах з розвинутим фінансовим ринком, може незабаром з’явитися і в Україні. В усякому разі, проект нової редакції Закону України «Про страхування», прийняття якого очікується в поточному році, містить спеціальний розділ, присвячений цьому виду страхування. З огляду на дану обставину, представлені нижче матеріали мають не тільки теоретичне, але й практичне значення для спеціалістів страхових компаній та їхніх клієнтів.

Інвестиційне страхування передбачає укладення договорів накопичувального страхування життя, виплати за якими (повністю або частково) залежать від результатів інвестування внесків страхувальника. Розмір виплат за полісами unit-linked пов'язаний з вартістю часток (паїв) конкретного інвестиційного фонду (зовнішнього або внутрішнього, створеного страховиком) або динамікою певного індексу цінних паперів.
Таким чином, дрібний інвестор, який придбав поліс unit-linked, має можливість отримувати прибуток від своїх коштів, не приймаючи на себе надмірних фінансових зобов’язань. Власники такого інвестиційно-страхового продукту можуть у будь-який час відмовитися від належного їм поліса і в такому випадку їм сплачується певна грошова сума – вартість відмови від прав за страховим полісом (surrent value). Вона являє собою ціну продажу паїв, що належали застрахованій особі на момент анулювання поліса (з урахуванням витрат страхової компанії).
Інвестиційний ризик, який в традиційних страхових продуктах бере на себе страховик, за полісами unit-linked приймає на себе страхувальник. Проте такі поліси є дуже привабливими як довгострокові інвестиції, оскільки коливання дохідності, зумовленої кон’юнктурою ринку, згладжується упродовж тривалого періоду часу, і в кінцевому підсумку забезпечує більш високий інвестиційний прибуток.

Особливості інвестиційного страхування
Важливою особливістю інвестиційного страхування є його гнучкість та прозорість щодо елементів загальної собівартості (страховий захист, витрати компанії, інвестиції). Усі ці елементи ідентифікуються і обліковуються окремо, що дозволяє власнику поліса самостійно відслідковувати зміну його параметрів. У деяких країнах транспарентність інвестиційного страхування посилюється регуляторними вимогами щодо надсилання страхувальнику щорічного звіту про стан та розвиток поліса, у тому числі чітке звітування про всі платежі, здійснені за рахунок полісу, а також отримані інвестиційні доходи.
На практиці, щоправда, деталі таких полісів є достатньо складними і досягнення прозорості залежить, перш за все, від процедури зв’язку (комунікації) зі страхувальником та рівня зацікавленості клієнта в отриманні детальної інформації.
Інвестиційно-страхові поліси називаються unit-linked, тому що інвестиційний елемент страхового полісу розміщується у фондах, які поділені на складові частини рівної вартості. Базові інвестиції полісу unit-linked, таким чином, піддаються обліку і визначають їх поточну грошову вартість (cash values). Активами таких фондів можуть бути цінні папери з фіксованим доходом, інструменти грошового ринку, об’єкти нерухомості, деривативи, а також, звісно, і акції. На практиці активи окремого фонду можуть складатися з комбінацій згаданих активів. Клієнт, як правило, має право вибору об’єкту вкладання страхової премії серед фондів з різними характеристиками.
«Прив’язка» (linking) передбачає процедуру «збалансування» (matching). Це означає, що зобов’язання за інвестиційно-страховим полісом повинні бути збалансовані утриманням відповідного активу або активів, з якими його вартість буде пов’язана. Такий захід дозволяє одразу побачити, що інвестиційний ризик та премії перекладаються зі страховика на клієнта. Це характерна ознака інвестиційно-страхового продукту. За таким полісом інколи надаються певні інвестиційні гарантії, але в багатьох країнах це все скоріше виняток, ніж правило.
Найбільша перевага, яку надають страховику поліси з незначними гарантіями (або зовсім без них) полягає в тому, що дозволяє компанії утримувати невеликі резерви, і, як наслідок, більш ефективно використовувати свій капітал, зменшуючи навантаження в процесі розвитку нового виду бізнес-операцій.
Ще однією особливістю інвестиційного страхування є використання чітко визначених платежів, на відміну від традиційних страхових продуктів, коли клієнт залишається невпевненим у тому, наскільки страхова премія покриває видатки (включаючи адміністративні).
Страховик встановлює декілька чітко визначених платежів, які будуть сплачуватися в якості страхових премій та адміністративних видатків і визначає рівень прибутковості. По суті, платежі можуть бути визначені безпосередньо по відношенню до розмірів премії, або по відношенню до поточної номінальної вартості полісу. Видаткові платежі та страхові надходження можуть бути як гарантованими, так і негарантованими. Іноді встановлюються гарантовані максимальні розміри платежів, при цьому дійсні розміри платежів, як правило, залишаються нижчими.
Знову ж таки, чим слабші гарантії, тим нижчі вимоги до резервування, а звідси і більш ефективне використання капіталу страховика.

Переваги інвестиційно-страхових продуктів та вимоги щодо їх розробки
Будь-який фінансовий продукт має перспективи свого існування та поширення, якщо він відповідає потребам усіх зацікавлених в цьому сторін. Для страхового продукту це означає відповідність вимогам клієнтів, страхових компаній та посередників.
Клієнт
Інвестиційно-страхові поліси можуть бути розроблені таким чином, що вони передбачатимуть майже усе, що і звичайні страхові поліси, але пропонуватимуть клієнту більш гнучкі схеми. Головним винятком з цього правила є неможливість досягнення так званих «згладжених», тобто невеликих за розміром, але регулярних доходів від інвестицій, що передбачають звичайні поліси.
Протягом років, «згладжені» доходи від інвестицій зменшуються в міру того, як актуарії, використовуючи конкурентний тиск, збільшують частку кінцевого бонусу при здійсненні виплат по завершенню строку страхового полісу. Волатильність інвестиційних доходів за звичайними полісами, таким чином, зростає і найбільш зрозуміла для клієнтів перевага таких полісів зникає. Головний же недолік звичайних полісів полягає у їх комплексному характері, зокрема, у тому, що номінальна грошова вартість полісу у кожний конкретний момент часу невідома для клієнта. Натомість транспарентний характер інвестиційно-страхових полісів є головною принадою для клієнтів, які бажають відслідковувати зміни вартості своїх інвестицій. Це позбавляє поліси страхування життя з фіксованою премією можливості успішно конкурувати «відкритими» схемами колективного інвестування.
Інші переваги інвестиційно-страхового продукту полягають у можливості контролю з боку клієнта за інвестиційною стратегією свого полісу, а також у тому, що він відчуває більше комфорту з системою «складання» інвестиційно-страхового полісу. Головне ж, що клієнт може контролювати рівень інвестиційного ризику, направляючи премії до тих фондів, які більш відповідають його бажанню ризикувати. Ті клієнти, які схильні до більшого ризику, наприклад, здійснюючи виключні інвестиції у фонд простих акцій зможуть очікувати отримання кращих доходів у довгостроковій перспективі.
Посередник
Транспарентність та гнучкість інвестиційно-страхових полісів забезпечує посередника продуктом, що задовольняє широкий спектр клієнтських вимог і взагалі, він є зрозумілим для клієнтів з точки зору демонстрації результатів розвитку його інвестицій (у порівнянні з конкурентними продуктами).
Також у посередника з’являється можливість показати клієнту, що інвестиційно-страхові контракти є потенційно кращими, аніж звичайні поліси «з прибутком» (With-Profits) ¹, які базуються на результатах минулої діяльності.
Взагалі, «кінцева вартість» інвестиційно-страхових полісів (тобто вартість на момент завершення їх строку дії) інвестована у фонди, що управляються, або збалансовані фонди, у яких базові інвестиції змішуються з акціями, облігаціями, нерухомістю та грошовими коштами, є подібною до «кінцевої вартості» звичайних полісів «з прибутком». Інвестуючи ж «кінцеву вартість» за інвестиційно-страховими планами у фонд звичайних акцій можна очікувати, що вона буде дещо вищою. При цьому на практиці результати можуть значно відрізнятися у різних страховиків в залежності від успішності їх інвестиційної діяльності.
Нарешті, якщо посередник діє у якості інвестиційного радника для свого клієнта, звичайна вимога здійснення нагляду за інвестиційною стратегією полісу клієнта надає посереднику привід додаткових контактів з клієнтом і можливість продати йому додаткові послуги. З цієї причини якість інвестиційно-страхових послуг з використанням інвестиційних полісів є кращою у порівнянні із звичайними послугами.
На сьогодні такі продукти структуруються різними методами:
• Страхування на дожиття до певного віку (Endowment Assurances) ².
• «Відкриті» поліси повного страхування життя (Whole Life Policies)³.
• Пенсійні заощадження (диференційовані пенсії).
• Пенсійні платежі.
У свою чергу, багато з цих методів дозволяють обирати:
• Одноразові або регулярні премії (щомісячні, щорічні тощо).
• Гнучкі премії.
• Одноразова або багаторазова база строку дії (Life Basis).
• Різні додаткові фінансові «покриття», які можуть бути запропоновані в залежності від національних правил ліцензування діяльності, наприклад:
- Дожиттєве покриття (Life Cover).
- Гарантований вибір страхових можливостей.
- Покриття на випадок серйозних захворювань.
- Страхування здоров’я.
- Довгострокова опіка.
- Страхування на випадок скорочення з роботи.
Потреба у таких послугах може виникати у багатьох ситуаціях.
Приватні причини:
• Захист сім’ї.
• Виплати під заставу або кредити.
• Податок на спадок або на нерухомість.
• Одноразові великі платежі.
• Пенсійні заощадження.
• Заощадження для оплати освіти.
• Виплати за рахунок пенсії .
• Благодійні платежі.
Ділові причини:
- Страхування важливих працівників компанії.
- Партнерські угоди купівлі-продажу.
- Інші партнерські відносини.
- Пенсійні виплати робітників та інша страхова допомога.
- Виплати провідним менеджерам.
Звісно, що жодна з цих можливостей не є новою, крім того, що тепер вони пов’язані з інвестиційно-страховими полісами4. Головними моментами при цьому є наступні:
• Інвестиційно-страхові поліси можуть задовольнити ті самі потреби, що і звичайні страхові поліси.
• Для посередника легше пояснити, а клієнту – зрозуміти переваги інвестиційно-страхових полісів. Щоправда, звичайний рівень розуміння цих питань з боку пересічного клієнта як правило є досить низьким, однак все ж таки кращий, ніж у випадку з типовим звичайним полісом.
• Гнучкість та можливість вибору у випадку інвестиційно-страхових полісів дозволяє клієнтам обрати страхове покриття, яке вони бажають та контролювати рівень інвестиційного ризику, пов'язаний з таким полісом.
Страховик
Страхова компанія може запропонувати інвестиційно-страхові продукти тільки у відповідь на попит ринку, або якщо вона впевнена у тому, що ринковий стан сприятиме інвестиційно-страховим інноваціям і, нарешті, якщо це забезпечить помітний прибуток. Чіткими індикаторами, які вказують на те, що інвестиційно-страхові плани можуть бути успішними виступають незмінні або спадаючі розміри продажу традиційних полісів «з прибутком» та зростання продажів паїв у чистих інвестиційних фондах або у фондах спільного інвестування. Пропозиція продуктів інвестиційного страхування може стати методом утримання існуючих клієнтів або залучення нових, які зможуть купувати поліси чистого страхування (строкові поліси) та розміщувати свої заощадження в інвестиційні фонди або інвестувати їх іншим шляхом.
Інвестиційно-страхові поліси, як правило, менше капітально інтенсивні, аніж звичайні страхові поліси «з прибутком», тобто обсяги фінансування, що необхідні для підтримки еквівалентних за розміром полісів «з прибутком» або інвестиційно-страхових полісів в останньому випадку будуть меншими. Це обумовлено двома головними причинами:
• Гарантії у випадку страхування з використанням інвестиційного полісу, як правило, значно слабші, аніж у випадку полісів «з прибутком», або взагалі відсутні.
• Резервні вимоги за інвестиційно-страховими полісами помітно менш обтяжливі, ніж щодо звичайних полісів «з прибутком». Це частково відображає слабші гарантії, але, головним чином, є результатом використання бази оцінки у відповідності до якої розміри резервів повинні приблизно відповідати «вартості відмови від прав» усіх складових частин полісу.
Нижчі резервні вимоги у випадку страхування з інвестиційно-страховими полісами означають, що такі продукти дуже привабливі для страховика в ситуації початку бізнесу. В країнах, де успішно розвивається «банкострахування», банки досить часто розпочинають надання страхових послуг саме з продажу продуктів інвестиційного страхування. У деяких випадках страховик відповідає на конкуренцію з боку банків самостійною пропозицією інвестиційно-страхових продуктів.
Інвестиційно-страхові поліси часто є більш дохідними, аніж звичайні поліси «з прибутком», особливо для компаній з обмеженою відповідальністю, які займаються страхуванням життя (proprietary life offices). Це обумовлено тим, що в багатьох країнах такі компанії здійснюють операції на умовах розподілу прибутку 90:10 (або іншим). Мається на увазі, що не менше 90% усіх прибутків передаються власникам полісів «з прибутком», а власники компанії отримують не більше 10%. Вимоги розподілу прибутку саме в такий спосіб записані в меморандумах або статутах і їх фактично не можна обійти. У деяких випадках вимоги розподілу прибутку стосуються лише прибутків від операцій з полісами «з прибутком», але деколи вони стосуються навіть неприбуткових операцій. Неприбуткові операції можуть включати і операції з інвестиційно-страховими продуктами. Вимоги про розподіл прибутків звичайно обходять шляхом переведення інвестиційно-страхового бізнесу в окремий фонд або навіть окрему компанію. Для цього страховик приймає рішення щодо переведення такого бізнесу до:
• Існуючого фонду страхування життя з розподіленими активами (segregated assets);
• Окремого фонду, який складається лише з інвестиційно-страхових активів (unit-linked assets);
• Окремої компанії.
Висновки
Інвестиційне страхування – це вид бізнесу, у якому грошова вартість полісу може бути легко розрахована у будь-який час шляхом оцінки активів, у які було інвестовано кошти за полісом. Транспарентність, притаманна цим полісам, надає їм значних переваг порівняно зі звичайними аналогами з точки зору клієнта, посередника та страховика:
• Клієнт може дізнатись, що сталося з грошима, які були інвестовані у поліс, а також визначити грошову вартість поліса у будь-який момент.
• Посередникам легше пояснити принцип роботи інвестиційно-страхових полісів, ніж схожих полісів з участю у прибутках. Це приводить до кращого розуміння клієнтами природи інвестицій і, як наслідок, стійкість інвестиційно-страхового бізнесу часто вища за стійкість схожих продуктів з участю у прибутках.
• Гнучкість інвестиційно-страхових полісів означає, що посередник може легше продемонструвати як конкретна комбінація виплат може задовольнити потреби конкретного клієнта.
• Оскільки клієнт контролює інвестиційну стратегію за полісом, доводиться часто вдаватись до перегляду умов. Це знову ж таки позитивно впливає на стійкість бізнесу, але посередники витрачають на цей процес багато часу, хоча це й дозволяє посереднику встановити кращий контакт з клієнтом, що може сприяти подальшій співпраці та створювати можливості для продажу додаткових продуктів. Крім цього, інвестиційно-страхові поліси дозволяють клієнту обирати фонди, які є прийнятними для нього з точки зору ризику.
• Інвестиційно-страховий бізнес є ефективним капіталовкладенням для страховика і може бути більш прибутковим, ніж інші існуючі види бізнесу. Запровадження інвестиційно-страхових продуктів дозволяє страховику більш ефективно конкурувати на ринку.
• Оскільки у зв’язку з інвестиційно-страховими полісами виникає багато інноваційних продуктів, страховик може також користуватись (тимчасовою) конкурентною перевагою по відношенню до решти ринку, якщо його нові інвестиційно-страхові продукти матимуть певні інноваційні характеристики.

Передумови впровадження інвестиційного страхування
Інвестиційне страхування вперше з’явилося в країнах з добре розвиненим фінансовим ринком – Великій Британії та США. Зараз фінансові продукти «unit-linked» відіграють дуже важливу роль на страховому ринку багатьох європейських країн: у деяких країнах їхня частка перевищує 50% усього страхування життя.
У Європейському Союзі до договорів «unit-linked» застосовуються спеціальні і детально розроблені положення (стаття 25 Директиви 2002/83/ЄС). Основні вимоги, які передбачені цим нормативним документом щодо інвестиційного страхування, наступні:
(a) До моменту укладання договору страхування «unit-linked» страховик повинен повідомити страхувальнику інформацію про інвестиційний фонд, до паїв якого прив'язані виплати. У випадку з внутрішнім накопичувальним фондом повинен бути даний опис активів, що складають фонд. У договорах страхування життя, пов'язаних з паями, повинен чітко вказуватися розмір паю і порядок розрахунків його вартості. Нарешті, положення, що регулюють діяльність внутрішнього інвестиційно-страхового фонду, є невід'ємною частиною договору страхування.
(б) Активи, що покривають зобов'язання страхової компанії по «unit-linked», повинні самі бути прив'язані до тих же паїв (посилена форма відповідності активів і зобов'язань).
(в) Страхова компанія зобов'язана вести окремий журнал (облік) для активів, що покривають зобов'язання по договорах, пов'язаних з інвестиційною діяльністю (якщо є кілька накопичувальних фондів, для кожного фонду повинний бути окремий журнал).
(г) Банк, де розміщені активи накопичувального фонду, зобов'язаний не рідше одного разу на місяць інформувати орган страхового нагляду про активи, що розміщені страховиком для накопичувального фонду.
Впровадження інвестиційного страхування потребує певних правових, економічних та організаційних передумов, найголовнішими серед яких, як засвідчує світовий досвід, є наступні:
• наявність ефективних інвестиційних ринків (цінних паперів, нерухомості тощо), які б дозволяли у будь-який момент часу розмістити кошти та оцінити реальну вартість індивідуальних інвестицій, що здійснюються за програмами інвестиційного страхування;
• існування сприятливого режиму оподаткування щодо операцій та доходу, отриманого в рамках таких програм;
• наявність відповідного регулювання та адміністрування інвестиційно-страхового бізнесу, зокрема, належної нормативно-правової бази, систем менеджменту та фінансового обліку.
З урахуванням зазначеного, а також з огляду на низький рівень доходів більшої частини населення очікувати на стрімкий розвиток інвестиційного страхування в Україні не варто. Проте необхідні заходи для цього потрібно здійснювати вже зараз.

¹ With-Profits Policy – поліс страхування життя, який надає клієнту право на частину прибутку страхової компанії (премії за такими полісами, як правило, більш високі).
² Endowment Assurance – поліс страхування життя, за яким сплачується певна сума по завершенню строку дії полісу або у випадку смерті клієнта (в залежності від того, що настане раніше).
³ Whole Life Policy – поліс страхування життя на весь строк до смерті клієнта.
4 Більш детально з технологією створення та продажу інвестиційно-страхових продуктів можна ознайомитися в книзі «Інвестиційне страхування.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"