інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
на головну
Етапи становлення світового ринку страхування*

Р. Рабаданов

До теперішнього часу єдиний світовий ринок страхування не сформувався, проте вже зараз можна умовно виділити головні світові фінансові центри, навколо яких утворилися регіональні ринки та діють національні і транснаціональні страхові корпорації. За національною приналежністю вони відносяться до трьох економічних центрів: навколо США формується північноамериканський страховий ринок, включаючи Канаду; країни Європейського Союзу формують європейський страховий ринок; Японія – японський, до якого тяжіють східно-азійські країни.

В рамках поступового формування елементів світового страхового ринку розвивається транскордонна пропозиція страхових послуг¹, коли страхова корпорація пропонує страхові послуги в іншій країні без відкриття там офісу, філії дочірньої компанії. Транскордонна пропозиція страхових послуг здійснюється щодо великих ризиків не вимагає створення значної мережі, а може бути разовою дією. В рамках подібних послуг функціонують в основному європейські страхові компаній (як зі страхування, так і з перестрахування), що діють на територіях інших країн і на інших регіональних ринках. Кожен з регіональних ринків має свої особливості.

Північноамериканський ринок
Страхування, як таке, виникло в США задовго до американської революції, але бум на ринку страхових послуг почався лише в середині XIX століття. Темпи ділової активності в Сполучених Штатах стали стрімко зростали. У цей період не всі страхові компанії мали достатньо коштів і не завжди керувалися компетентними людьми, внаслідок чого часто виникали ситуації, коли страхувальники не отримували необхідного відшкодування при настанні страхового випадку. У зв'язку з цим почали створюватися органи з нагляду за страховою діяльністю. Першим кроком в розвитку страхового регулювання стало утворення в штатах незалежних страхових комісій. У 1851 році в Нью-Гемпширі вперше була створена комісія з регулювання діяльності страховика. Приклад Нью-Гемпшира наслідували інші штати. У 1859 році в Нью-Йорку було створене незалежне адміністративне агентство, якому надавалися широкі повноваження у сфері ліцензування та страхових розслідувань.
У міру того як страхування отримувало розповсюдження по всьому північноамериканському континенті, неминуче з'явилися і пов'язані з цим проблеми. Оскільки кожен окремий штат займався контролем за діяльністю своїх страхових компаній за межами штату, це призводило до того, що через невідповідність законів у різних штатах виникали конфліктні ситуації. Спроби прихильників федерального регулювання страхової діяльності провести необхідний законопроект через конгрес не мали позитивного результату. Було прийнято рішення не оскаржувати права місцевих чиновників на контроль за діяльністю страховиків в штатах. Вирішення даного питання в судовому порядку так само не увінчалося успіхом. Зняття перепон у діяльності страховиків дозволило б багаторазово збільшити обсяги зборів страхових премій компаніями внаслідок розвитку діяльності.
У Сполучених Штатах не існує єдиного страхового ринку. Страхова компанія, яка хоче працювати на всій території Сполучених Штатів, повинна мати 50 дозволів від апаратів адміністрації штатів, яким вона повинна буде надавати звіт, погоджувати тарифи, комерційну діяльність тощо. Відсутність єдиної законодавчої системи в рамках федерації ускладнює формування страхового ринку.

Японський ринок
Ринок страхування в Японії є другим за величиною зборів страхових премій у світі і має низку особливостей. По-перше, японський ринок тривалий період часу був практично закритим для іноземних страховиків. І за кордоном японські промислові ТНК страхують ризики своїх філій і «дочок» в японських страхових корпораціях. Лише реформи останніх років привнесли атмосферу відкритості та конкуренції. Як і в багатьох інших країнах з обмеженим доступом іноземної участі, лібералізація японського ринку страхування сприяла вступу Японії у СОТ. Незважаючи на те, що Японія формально була учасницею ГАТТ з 1955 року, обмеження на володіння фінансовими компаніями для іноземних корпорацій і обмеження форм їх комерційної присутності були скасовані в країні тільки наприкінці 1999 року згідно з угодою про розширення присутності на національному ринку закордонних страхових компаній, підписаному в грудні 1997 року.
По-друге, японський ринок являє собою жорстко регульовану державою систему відносин клієнта і виконавця послуг аж до визначення суми страхової премії, що дозволяє розвиватися всім страховим фірмам без урахування їх конкурентоспроможності.
По-третє, жорстке регулювання державою страхових організацій обмежує їх діяльність і не стимулює поширення великих японських ТНК по всьому світі. Низька конкурентоспроможність та державне регулювання роблять ТНК Японії менш успішними у світовій фінансовій системі.
По-четверте, особливістю японського ринку є збереження і підтримка на ньому сформованих національних традицій, аж до того, що страховка зі страхування життя виплачується в усіх випадках, навіть при самогубстві. Національні переваги призводять до того, що практично всі японці страхуються в національних компаніях, уникаючи іноземних.
Для японської страхової моделі характерний пріоритет страхування життя, у порівнянні з іншими видами. Страхування життя дає 80% зборів страхової премії. Велику роль у цьому відіграє держава, яка де-факто стала гарантом ліквідності страхових компаній.
Висока частка страхування життя в сукупній страховій премії є особливістю страхового сектора не тільки Японії, але і більшості азіатських країн. Високий ступінь розвитку цього сегмента пояснюється двома основними причинами.
По-перше, зростання рівня життя та якості медичного обслуговування супроводжується низькою народжуваністю, зниженням питомої ваги осіб дитячого віку в складі населення країни і ще більшим підвищенням високої частки літніх людей і посиленням демографічного старіння населення. Так, частка осіб у віці 60 років і старше по відношенню до всього населення складає в Японії більше 20%. Частка працездатного населення лише трохи перевищує кількість пенсіонерів, і це перевищення швидко скорочується.
По-друге, використання договорів накопичувального страхування життя як інструменту управління активами забезпечує високий рівень рентабельності вкладеного капіталу.
Ще одна важлива особливість – найвищий рівень концентрації і захищеності. Концентрація фінансової потужності дозволяє цьому сектору відігравати важливу роль в економіці країни, про що можна говорити судячи за високою питомою вагою у ВВП: частка загального обсягу страхових премій у ВВП складає в даний час 11,7% і демонструє підвищувальну тенденцію після того, як азіатська фінансова криза і загальне несприятливе становище японської економіки викликали в кінці 1990-х років зниження зборів страхових премій. Частка японського ринку страхування складає близько 16% від світового обсягу страхових премій. Показники частки страхових премій зі страхування життя на душу населення в Японії найвищі у світі. Їх розмір на душу населення становить близько 3 500 дол.

Європейський ринок
Не відрізняється повною єдністю і європейський страховий ринок. Незважаючи на тривалий період інтеграційних процесів, не склалася єдина система тарифікації, в кожній країні діє своя система, що відображає національні особливості країни. Існують відмінності у вартості страхування, що багато в чому обумовлено малоефективними способами управління на деяких ринках. Ці обставини є перешкодами на шляху формування загальноєвропейського страхового ринку (яке тим не менш поступово відбувається) і пояснюють позицію багатьох експертів, які припускають, що на європейському страховому ринку ще довгий час більшість ризиків збитку буде страхуватися національними компаніями на національних страхових ринках.
Трьома найбільшими національними ринками Європи є страхові ринки Німеччини, Великої Британії та Франції. Компанії інших європейських країн, і перш за все таких, як Швейцарія, Нідерланди, Італія, Швеція, Люксембург, орієнтовані в основному на загальноєвропейський ринок і виступають головними стимулами його формування та розвитку.
Тенденція до складання в ЄС єдиного ринку страхування зумовлена низкою причин: формуванням спільного ринку; створенням цілісної правової системи, що регулює діяльність страховиків; введенням в обіг єдиної грошової одиниці, яка дозволила консолідувати ринки капіталів, що, в свою чергу, сприяє розвитку діяльності страхових компаній на всій території Євросоюзу.
Становленню загальноєвропейського страхового ринку також сприяли ініціативи низки країн, зокрема таких як Ірландія і Люксембург, запропонувавши вигідні умови функціонування страхових компаній, які, будучи зареєстрованими там, мають можливість здійснювати свою діяльність без будь-яких обмежень у всіх країнах ЄС. Це стосувалося як торгівлі послугами між країнами, так і здійснення діяльності за кордоном через філії та агентства.

Етапи формування світового ринку страхування
Процес формування ринку страхування як важливого економічного інституту світової економічної системи можна умовно розділити на три етапи:
1. Перший етап, який характеризується спорадичними економічними діями, в результаті яких відбувалося створення перших об’єднань зі спільного страхування підприємницької діяльності, при цьому підприємці, страхуючи свою діяльність, вкладали фінансові кошти в бізнес іншого підприємця.
2. На другому етапі відбувалося поступове формування постійних економічних зв'язків і створення перших бірж, на яких диверсифікувався ризик економічної діяльності.
3. На третьому, сучасному етапі, встановлюються довготривалі економічні зв'язки, формується стабільна система страхування в рамках світового співтовариства.
Якщо коротко розглянути зміст кожного з цих етапів, то можна відзначити наступне.
На першому етапі страхування отримало свій розвиток в Європі з морського страхування, зумовленого активною торгівлею товарами, які перевозилися морським шляхом. Активізація зовнішньоторговельних контактів призвела до створення фондових бірж. Перша фондова біржа виникла в Амстердамі у XVII столітті. Подальший розвиток біржової торгівлі був пов'язаний з ростом державного боргу. Капітали, вкладені в облігації державних позик, внаслідок великої ліквідності останніх, могли бути в будь-який час перетворені в гроші. Поняття ліквідності для визначення рівня ризикованості цінних паперів стало основним в діяльності фондової біржі.
На другому етапі головною функцією фондового ринку стало отримання прибутку в результаті біржової спекуляції, заснованої на високому рівні ліквідності акцій компаній, і в сфері страхування відбувся перехід від страхування ризиків до диверсифікації портфеля спекулятивної діяльності.
На сучасному, третьому етапі біржа і ринки капіталу вже самі вимагають страхування своєї діяльності. На цьому етапі складається світовий ринок капіталів, що зумовлює виникнення умов для формування єдиних ринків страхування та перестрахування, функціонування яких включається у світовий ринок капіталів і тим самим неминуче виступає окремим аспектом глобалізації. З певною часткою умовності можна припустити, що в міру свого розвитку і, головне, лібералізації, ринок страхування, з'єднуючись в своєму функціонуванні з ринком капіталів, все більшою мірою стає глобалізованим.
Таким чином, найвищого рівня страхування досягло в країнах з найбільш розвиненою фондовою структурою: Велика Британія, США, Японія, Німеччина, Франція, Італія. Цей фактор відображає зв'язок страхування з ринками капіталів і одночасно є аспектом підвищення вартості: власності, товару, послуг, НДДКР тощо. На розвиток страхування сильний вплив зробили країни з розвиненою банківською системою. Часто банки самі пропонують страхові послуги, що характерно для банків Франції, США та інших.
Слабкий розвиток страхування в інших країнах пояснюється недостатнім розвитком національного фондового ринку і відсутністю поняття оцінки вартості, з чим нерозривно пов'язана страхова діяльність.
Розвиток страхового ринку слід розглядати одночасно з аналізом рухом ринку капіталу і фінансових потоків, оскільки в страхуванні використовується принцип відшкодування вартості, що необхідно при захисті від ризиків потоків вартості, які можуть бути потоками товарів, капіталу, послуг тощо. Даний підхід дозволяє зробити висновок, що найвищий рівень розвитку ринку страхування можливий тільки в країнах з розвиненими потоками капіталу. Це легко доводиться при аналізі ступеня зрілості ринку страхування в країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії.
Ці країни використовували до останнього часу державне регулювання у практиці розвитку та контролю ринку страхування. У Японії регулювання було більш жорстким, що призвело до формування компаній, які функціонують на основі державного захисту ринку страхування і страхової діяльності: слабоконкурентних, які втрачають своїх клієнтів при зіткненні з європейськими або американськими компаніями через високі страхові збори.
Організація страхової системи безпосередньо залежить від типу державного устрою. Світовий досвід показує, що все визначається рівнем самостійності суб'єктів ринку, розподілом компетенції між ними і центром. Так, наприклад, в США страхові відносини між центром і штатами поділені на користь останніх, що володіють значною самостійністю і незалежністю.
Глобалізація всіх сторін життя світового співтовариства сприяла створенню світового ринку капіталів і формуванню в цих умовах елементів світового страхового ринку.
В даний час страховий ринок прагне до стабілізації процесів розвитку та зниження рівня конкуренції. Діяльність національних страхових ринків жорстко регулюється національним законодавством. Тільки в рамках ЄС формується досить інтегрований регіональний ринок страхових послуг. Тенденція до формування в ЄС єдиного ринку страхування обумовлюється низкою причин: формуванням єдиного ринку; введенням єдиної правової системи, що регулює діяльність страховиків; введенням в обіг єдиної грошової одиниці, що дозволила об'єднати ринки капіталів в єдину систему, що, у свою чергу, сприяє розвитку діяльності страхових компаній на всій території Євросоюзу.
Особливістю страхового ринку ЄС є його регулювання на основі директив, прийнятих усіма членами ЄС, і одночасно на основі національного законодавства країн ЄС.
Особливістю північноамериканського страхового ринку є те, що у його головного учасника – США, діяльність страховиків контролюється в кожному штаті окремо.
Особливістю японського ринку є його формування під контролем уряду Японії, що послаблює конкурентоспроможність японських страхових корпорацій. Дана специфіка розвитку страхового ринку призводить до того, що японські страхові компанії, як правило, національні і діють на національному ринку. Разом з тим, саме державне регулювання дало можливість розвиватися страховій діяльності в Японії. В даний час роль держави змінюється в напрямку зниження ступеня державного регулювання.

¹ Транскордонна торгівля передбачає надання товарів і послуг без участі філій. Ризики, що були прийняті філіями страховика, дирекція якого зареєстрована в іншій юрисдикції, відносяться до страхових операцій тієї країни, де працює дана філія, і, отже, зібрані цими філіями страхові премії включаються в показник обсягів збору страхових премій в місці роботи філії.
* За матеріалами finansy.ru.
© 2003-2013  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"