інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
   Про портал    Послуги та продукти    Контакти
Заходи та документи
Фінансові форуми та конференції
Круглі столи та семінари
Концепції, стратегії та програми
фінансового розвитку
Інформаційний довідник
словник термінів і виразів
Гроші, платіжні системи та банки
Кредит, лізинг, факторинг та іпотека
Страховий бізнес
Цінні папери та управління активами
Ф'ючерси, форварди та опціони
Біржі, депозитарії, зберігачі та реєстратори
Рейтингові агентства, кредитні бюро та колекторські компанії
Ризик-менеджмент фінансових установ
Фінансовий маркетинг та інновації
Міжнародні стандарти професійної діяльності
Міжнародні фінансові організації
Останній номер Архів публікацій
Умови передплати
Умови публікації регулярної звітності та іншої обов'язкової інформації
Прес-реліз та рекомендації
на головну
проект
П Р О П О З И Ц І Ї

учасників Четвертого фінансового форуму
“Фінансовий ринок, інновації та державне регулювання 2006”

Розглянувши сучасний стан вітчизняного фінансового ринку та практику його державного регулювання учасники Четвертого фінансового форуму зазначають наступне.
Фінансовий ринок України перебуває в активній фазі свого формування. Суттєву динаміку зростання виявляють страховий бізнес, інститути спільного інвестування, кредитні спілки та недержавні пенсійні фонди. Разом з тим наявні можливості фінансового ринку використовуються незадовільно. Значною мірою це зумовлено тим, що система державного регулювання, нагляду та правозастосування на фінансовому ринку, що склалася на сьогоднішній день в Україні, відстає від сучасних тенденцій і вимог його розвитку, недостатньо враховує міжнародний досвід та наявний потенціал вітчизняного бізнесу і є одним з головних чинників, що стримує подальшу розбудову фінансової системи країни.
Основною метою регуляторних заходів, спрямованих на розвиток фінансового ринку України, має бути перетворення його на потужний механізм мобілізації тимчасово вільних грошових коштів громадян і підприємств та їх трансформації в інвестиційні ресурси. Необхідними передумовами цього є наявність виваженої та всебічно обґрунтованої національної стратегії розвитку фінансового ринку, відповідної законодавчої бази, ефективної практики державного регулювання, достатньої кількості фінансових установ, що користуються довірою населення та бізнесу, широкого спектру фінансових інструментів, сучасних технології та інноваційних підходів до їх використання.
Більшість із зазначених складових в Україні на сьогодні знаходиться у зародковому стані, що стримує активізацію інвестиційних процесів. Все це призводить до того, що ні держава, ні бізнес не розглядають національний фінансовий ринок як серйозне джерело залучення інвестиційних ресурсів, а переважна частина підприємницьких структур та населення взагалі не мають до нього доступу.
Для усунення цих та інших проблем пропонується вжити низку заходів, найважливішими з яких є наступні.
Удосконалення системи регулювання та нагляду на фінансовому ринку відповідно до вимог загальновизнаної світової практики, що зокрема, передбачає: розробку і реалізацію Концептуальних засад та Стратегії розвитку фінансового ринку за участю його операторів, інтегрований підхід до державного регулювання усіх його сегментів, забезпечення регуляторних органів необхідними повноваженнями та ресурсами, публічність та прозорість їх діяльності, організацію громадського контролю та механізмів відповідальності, ефективну взаємодію державного регулювання та саморегулювання на фінансовому ринку.
Система державного регулювання та нагляду, має відповідати Базельським принципам і бути здатною:
- підтримувати стабільність ринку за рахунок впровадження ефективного нагляду за адекватністю капіталу, пруденційного нагляду та нагляду, що базується на комплексній оцінці ризиків та управління ними;
- забезпечувати захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, використовуючи розкриття інформації учасниками фінансового ринку на основі загальноприйнятих принципів, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту, та недопущення зловживань зі сторони фінансових посередників та професійних учасників ринку;
- підтримувати достатній рівень конкуренції, ефективний контроль за фінансовими холдингами і конгломератами, запобігати використанню фінансових установ у тіньових та незаконних схемах;
- забезпечувати виконання не тільки суто контролюючих функцій, але і заходів щодо розвитку фінансових ринків, вдосконалення конкретних механізмів залучення громадян та юридичних осіб до користування послугами цих ринків
Забезпечення конкурентноспроможності національних фінансових інститутів, що вимагає:
- проведення відповідальної грошової та фіскальної політики, що орієнтуються на обмеження обсягів державного боргу та зниження рівня інфляції, запровадивши, зокрема, перехід до нового монетарного режиму, що передбачає таргетування інфляції при плаваючому валютному курсі.
- у контексті інтеграційних процесів забезпечити економічну незалежність фінансової системи України шляхом законодавчого вирішення питання поетапного допуску іноземних фінансових інституцій в Україну за умов створення рівних конкурентних умов для вітчизняних та іноземних інституцій;
- підвищення капіталізації банківської системи, ліквідності, капіталізації та прозорості ринку цінних паперів;
- посилення ролі організаторів торгівлі фінансовими інструментами на фондовому ринку України, подолання домінування неорганізованого ринку над організованим;
- розвитку страхових, іпотечних та лізингових компаній, інститутів довірчої власності та управління;
- удосконалення інфраструктури пенсійної системи, інвестиційного бізнесу та фондового ринку, створення єдиного біржового торговельно-інформаційного простору;
- скасування заборон та існуючих обмежень на рух капіталу (зокрема, щодо репатріації інвестицій та доходів від інвестиційних операцій, інвестування коштів резидентів закордоном та інвестування нерезидентів в Україні), зняття тотального контролю за операціями з фінансування нерухомості та у сфері довгострокового кредитування;
- створення сприятливих умов для реалізації прав інвесторів на придбання цінних паперів на міжнародних фондових ринках;
- внесення змін до податкового законодавства, спрямованих на відмову від оподаткування інфляційної складової у вартості власного капіталу та курсової різниці інвестицій, внесених у валюті;
- відміна спеціального режиму оподаткування для страхових компаній та скасування податку на дивіденди фізичних осіб і нерезидентів (як подвійного податку на інвестиційні доходи);
- подальший розвиток саморегулювання на фінансовому ринку.
У сфері управління ризиками професійних учасників фінансового ринку доцільним є впровадження системи пруденційного нагляду, яка дозволить перейти від практики нагляду за діяльністю окремих професійних учасників до консолідованого нагляду за ринком у цілому і вирішити завдання, пов`язані із забезпеченням загальної стабільності ринку та здійсненням контролю за наявністю на ньому конкурентного середовища.
Центральне місце у системі моніторингу і оцінки ризиків має зайняти сукупність показників і нормативів, що характеризують як ризики окремих учасників ринку, так і агреговані ризики фінансового ринку в цілому.
Розвиток страхового бізнесу має передбачати комплексне вирішення низки питань, як то:
- забезпечення стабільності розвитку страхового ринку;
- підвищення капіталізації страхових компаній та конкурентоспроможності національного страхового ринку;
- запобігання використанню страхової системи для тінізації доходів, ухилення від оподаткування та виведення капіталів за кордон;
- розвиток нових видів страхування та удосконалення діючих страхових продуктів з метою суттєвого збільшення сфери користування цими продуктами населенням України;
- запровадження уже випробуваних в цивілізованому світі видів страхування, зокрема відповідальності власників автотранспортних засобів, відповідальності роботодавців, медичного, екологічного страхування, страхування інвестиційних ризиків, тощо;
- розширення форм і методів співпраці між страховиками, зокрема співстрахування, товариств взаємного страхування, спеціалізованих страхових пулів;
- формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців зі страхування;
- підвищення рівня страхової культури населення та запровадження ефективних організаційно-правових механізмів захисту інтересів споживачів страхових послуг.
Створення правових основ формування та функціонування нових інструментів фінансового ринку, що передбачає:
- сприяння більш активному розвитку ринку державних та муніципальних цінних паперів, для розширення можливостей інституціальних інвесторів, зокрема, страхових компаній та недержавних пенсійних фондів щодо розміщення резервів, формування інвестиційних портфелів та диверсифікації ризиків;
- появі на ринку фінансових інструментів, забезпечених реальним ліквідним майном – насамперед іпотечних цінних паперів, пов’язаних з нерухомістю та земельними ділянками;
- розвиток ринку похідних фінансових інструментів.
Для стимулювання розвитку ринку похідних фінансових інструментів на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання щодо однозначного визначення цих інструментів та базових активів; прав і обов`язків сторін по угодах з похідними фінансовими інструментами; створення механізмів захисту інтересів учасників ринку; визначення вимог до учасників ринку похідних, управління ризиками операцій з похідними, обліку цих інструментів та інше. З цією метою необхідно прискорити прийняття Закону України «Про строкові фінансові інструменти».
Удосконалення законодавчої бази захисту прав інвесторів і зниження інвестиційного ризику на фінансовому ринку, що передбачає:
- найскоріше прийняття Законів України “Про акціонерні товариства”;
- удосконалення корпоративного законодавства і впровадження загальновизнаних принципів корпоративного управління;
- стимулювання емісійної діяльності акціонерних товариств, виведення їх акцій на організований фондовий ринок, у тому числі міжнародний, з метою встановлення реальної вартості компаній, їх цінних паперів та залучення інвестиційних ресурсів;
- підвищення ефективності системи вимог щодо розкриття інформації;
- вирішення проблеми використання інсайдерської інформації та інсайдерської торгівлі;
- врегулювання питань захисту прав акціонерів в процесах злиття і поглинання і при реорганізації компаній;
- розвиток компенсаційних механізмів на фінансовому ринку;
- розбудову та впровадження ефективно діючої системи рейтингування суб’єктів економічної діяльності та фінансових інструментів.
Національна система рейтингування має бути цілісною (передбачати застосування не тільки кредитних але й інших рейтингів, зокрема – рейтингів фінансової стійкості та корпоративного управління), базуватися на відповідній правовій базі та формуватися за активною участю споживачів рейтингових послуг з максимальним урахуванням світової практики, міжнародних принципів рейтингової діяльності та особливостей сучасного етапу розвитку вітчизняного фінансового ринку.
У сфері обов’язковго рейтингування емітентів та цінних паперів має діяти достатня кількість уповноважених рейтингових агентств, насамперед національних. Бар’єри входження на ринок рейтингових послуг на етапі його становлення повинні бути максимально низькими, а критерії, яким мають відповідати уповноважені рейтингові структури, визначатися базовим законом, а не відомчими актами.
Удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості діяльності фінансових установ і державних регуляторів.
Підвищення ефективності системи розкриття інформації має відбуватися в наступних напрямках:
- подальше удосконалення законодавства, яке встановлює правове поле розкриття інформації;
- поліпшення механізмів контролю і нагляду за виконанням вимог з розкриття інформації, встановлення відповідальності за порушення таких вимог;
- використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збору, обробки, аналізу і публічного розкриття інформації.
Забезпечення прозорості діяльності фінансових посередників та інших професійних учасників ринку фінансових послуг має передбачати, зокрема, регулярне оприлюднення фінансовими установами інформації про себе та про результати діяльності. Інформація про фінансову установу повинна розкривати структуру власності, склад менеджменту, афілійовані компанії та оприлюднюватися не менше одного разу на рік. Результати діяльності крім фінансової звітності, мають містити інформацію про основні ризики та управління ними та інформацію про значні події і транзакції. Ця інформаціє має оприлюднюватися щоквартально.
Потребує також суттєвого удосконалення система розкриття інформації про діяльність регуляторів фінансового ринку, шляхом радикальної зміни формату, структури і графіку оприлюднення інформації. Насамперед, необхідно регулярно, своєчасно і детально публікувати інформацію щодо:
- стратегічних напрямків політики, змісту регуляторних актів та новацій у сфері державного регулювання для формування очікувань учасників ринку;
- статистичних даних про стан ринку та його учасників, аналізу ринкових тенденцій та перспектив розвитку окремих секторів ринку фінансових послуг, а також кроків, спрямованих на забезпечення стабільного функціонування фінансового ринку.
У сфері корпоративного управління необхідно законодавчо врегулювати наступні питання:
- захист прав міноритарних акціонерів шляхом запровадження кумулятивного голосування та гарантованого викупу акціонерним товариством акцій у акціонерів у випадку їх незгоди з політикою товариства;
- підвищення прозорості діяльності товариств, зокрема шляхом розкриття структури власності;
- удосконалення порядку проведення загальних зборів акціонерів, зокрема, зниження кворуму при їх проведенні;
- підвищення відповідальності наглядової ради товариства та розподіл повноважень між наглядовою радою та виконавчим органом товариства відповідно до норм Європейського Союзу;
- запровадити систему спеціалізованих судів для вирішення суперечок в акціонерних товариствах.

Пропозиції прийняті учасниками Четвертого фінансового форуму,
що відбувся 9-11 червня 2006 року у м.Одесі.


© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку