Україна фінансова

інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
   Про портал    Послуги та продукти    Контакти
Аналітичні матеріали
Грошово-кредитний ринок
Ринок цінних паперів
Страховий ринок та небанківські
фінансові установи
Стандарти діяльності та управління
Державне регулювання та нагляд
Порадник для інвесторів та споживачів фінансових послуг
Автореферати та книги
Інформаційний довідник
словник термінів і виразів
Гроші, платіжні системи та банки
Кредит, лізинг, факторинг та іпотека
Страховий бізнес
Цінні папери та управління активами
Ф'ючерси, форварди та опціони
Біржі, депозитарії, зберігачі та реєстратори
Рейтингові агентства, кредитні бюро та колекторські компанії
Ризик-менеджмент фінансових установ
Фінансовий маркетинг та інновації
Міжнародні стандарти професійної діяльності
Міжнародні фінансові організації
.
Останній номер Архів публікацій
Умови передплати
Кредит онлайн на карту срочно і без відказу 24/7
Кредит онлайн без відмов
Нові МФО без відмов
МФО

Фінансовий маркетинг та інновації

З   І   К   М   О   П   Р   С   Ф
* - терміни, вирази та поняття, визначення яких взято із чинного українського законодавства.
З
Закономірності інвестиційного процесу - логічні наслідки дії визначених факторів, які впливають на необхідність залучення інвестицій чи відмови від них. Принципово, що фондовий ринок як відкрита система через механізм обігу цінних паперів обслуговує два зустрічних потоки: надходження національних та іноземних інвестицій і відтік національних заощаджень в економіку інших країн (зарубіжні інвестиції). У масштабах національної економіки важливим кон‘юнктурним фактором є загальний обсяг інвестиційних ресурсів відносно ВВП. Вплив цього фактору проявляється через такі закономірності: оптимальний обсяг інвестицій знаходиться у діапазоні від 20 до 30 відсотків ВВП; нижче 20 % наступає депресія; вище 30 % - відбувається «перегрів» економіки та її деформація (підприємства групи А перевищують за темпами росту виробництво по підприємствам групи В, економіка працює не на споживача, а сама на себе); залучені інвестиційні ресурси (особливо іноземні) вливаються в економіку при її зростанні та убувають при спаді; нестача інвестицій є наслідком спаду економіки, а не його причиною. З огляду на те, що попит на інвестиційні ресурси традиційно і послідовно перевищує їхню пропозицію, а конкуренція за капітал в усьому світі жорстка і професійна, необхідна адекватна оцінка ситуації та ймовірності залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку.
Заощадження - частина кінцевих грошових доходів фізичних та юридичних осіб за винятком їх втрат на поточне споживання. Традиційно сферами утворення і концентрації заощаджень є домогосподарства (населення) і самодостатній бізнес.
І
Інвестиції - спосіб розміщення грошових коштів або інших активів, який має забезпечити збереження або зростання вартості капіталу та принести позитивну величину доходу.
Інвестиційна привабливість економіки - сукупність її конкурентних факторів чи переваг, що знаходяться в інвестиційному середовищі, яке держава повинна створити у взаємозв‘язку з населенням та бізнесом в загальнонаціональних інтересах. Серед складових привабливого інвестиційного клімату фахівці виділяють: зрозуміле, логічне і несуперечливе законодавство; відносно низький сукупний рівень оподатковування; мінімальний розмір тіньового сектора економіки; відсутність або незначний рівень корупції; високий рівень корпоративної культури; розвинутість національного ринку цінних паперів; послідовне зростання рівня життя населення.
Інвестиційна стратегія реального бізнесу реального сектору - наміри щодо залучення інвестицій як довгострокового процесу створення та вдосконалення системи взаємовідносин із власниками інвестиційного капіталу. Інвестиційна стратегія підприємства визначає структуру фінансових інвестицій, спираючись на дослідження оцінки внутрішних резервів як можливості виконання фінансових зобов‘язань. Основною стратегічною лінією щодо залучення інвестицій є побудова взаємовідносин підприємства із різного роду інвесторами.
Інвестиційна стратегія фінансових інститутів - наміри щодо залучення коштів інвесторів проти послуг професійного управління сукупним капіталом. Враховуючи, що фінансові інститути залучають чужі кошти та управляють ними з метою отримання власного прибутку, їхні стратегії чітко поляризовані. Перша стратегія - це стратегія залучення грошових коштів (заощаджень), що має всі ознаки маркетингової стратегії просування послуг на ринок. Друга стратегія - це стратегія вибору фінансових інструментів для розміщення акумульованих коштів і має ознаки корпоративної стратегії управління інвестиційним портфелем. Збалансування цих стратегій має забезпечити одержання доходу на розміщені кошти, що гарантує виконання зобов’язань за залученими коштами і одержання прибутку безпосередньо фінансовим інститутом.
Інвестиційний портфель - сукупність інвестиційних цінностей, що є інструментами одержання доходу інституціональним та індивідуальним (приватним) інвесторами. Найважливішими принципами формування інвестиційного портфеля є: безпека, прибутковість, ліквідність. Безпека - це надійність повернення суми коштів, вкладених у фінансові активи. Прибутковість - приріст вкладених коштів. Ліквідність - здатність фінансових активів швидко і беззбитково перетворюватися в готівкові чи безготівкові гроші. Зазначені принципи мають суперечливий характер. Чим вища очікувана прибутковість, тим вищий ризик втрати вкладених коштів. Чим вища безпека, тим нижча прибутковість. Залежно від стратегії інвестора інвестиційний портфель може бути сформований з акцентом на користь одного з трьох принципів. Раціональна структура портфеля може забезпечити його оптимальність; прийнятну прибутковість при припустимому ризику, що забезпечується диверсифікованістю портфеля.
Інвестиційні стратегії - наміри щодо вибору та уточнення найдешевших джерел фінансування розвитку виробництва і визначення найефективніших напрямків використання одержаних коштів.
Інституціональний інвестор - суб’єкт фінансового ринку, який інвестує фінансовий актив, що йому належить, на правах розпорядження у фінансові інструменти.
Інституціональна (галузева) структура фінансового ринку - сукупність професійних учасників як фінансових інститутів - посередників, що задовольняють різноманітні інтереси і потреби як кінцевих кредиторів, так і кінцевих позичальників. У цьому контексті фінансовий ринок як структура поєднує сукупність його окремих спеціалізованих секторів і відповідних їм фінансових інститутів.
Інструменти страхового маркетингу - комплекс маркетингових засобів за допомогою яких можна впливати на страховий ринок. До таких інструментів належать: гама страхових послуг; організація продажів страхових послуг; комунікація страхових послуг; ціна страхових послуг, тарифи; якість страхового обслуговування. Маркетингова суміш - це комбіноване використання вказаних інструментів, що може забезпечити придбання конкурентних переваг на страховому ринку.
Інтегральна функція фондового ринку - перетворення заощаджень фізичних та юридичних осіб у інвестиції суб‘єктів господарчої діяльності за допомогою випуску та обігу фондових інструментів - корпоративних акцій та облігацій. Інтегральний характер функції фондового ринку охоплює такі складові: мобілізаційну функцію, функцію перерозподілу, а також інформаційну і соціально-економічну. Визначення інтегральної функції включає два основних поняття: “заощадження" та “інвестиції". Заощадження - вартісна різниця між поточним доходом та поточним споживанням суб`єкта - фізичної чи юридичної особи. Інвестиції - відображене у вартісній формі вкладення в елементи бізнесу (виробництва) - предмети та засоби виробництва, робочу силу та інтелектуальний потенціал. Сприяючи перетворенню заощаджень в інвестиції, фондовий ринок виконує соціально-економічну функцію - забезпечення вільного переливу інвестиційного капіталу між галузями і у середині галузей національної економіки та на міждержавному рівні.
К
Конкуренція емітентів - суперництво за залучення грошових заощаджень. Знаходить вираження в головній конкурентній перевазі - ліквідності емітованого цінного паперу. Ліквідність характеризує здатність цінного папера безперешкодно обмінюватися на гроші, що є наслідком сукупності визначених якостей їхньої привабливості. До них, зокрема, належать:висока прибутковість; послідовне зростання курсової (ринкової) вартості; забезпеченість майном емітента; авторитет і популярність емітента. Це досягається: присутністю емітента в лістингу фондової біржі, якістю його менеджменту, зрозумілістю і перспективністю загальногосподарської стратегії, доступністю і достовірністю фінансової звітності, підтримкою безконфліктного корпоративного клімату в компанії - емітенті. Стосовно суб’єкта маркетингового дослідження - корпорації це означає: чітке визначення довгострокових цілей; володіння ключовими характеристиками загальної економічної ситуації; систематичний моніторинг і аналіз кон’юнктури ринку; здатність виявляти закономірності і тенденції розвитку ринкових процесів і явищ, прогнозувати їхні найближчі і віддалені наслідки; уміння об’єктивно оцінювати власні ринкові позиції корпорації, її ресурсні, кадрові, інтелектуальні та інші можливості; готовність адаптуватися до змін у соціально-економічному середовищі, державній політиці і нормативно-правовому полі. Емітент корпоративних цінних паперів - це суб’єкт виробничої діяльності в реальному секторі економіки, який генерує кінцевий попит на залучені гроші і є ініціатором активності на фондовому ринку, що обумовлено: періодичною потребою більшості підприємств - діючих і новостворюваних - залучати кошти, що існують у вигляді заощаджень; прагненням підприємства до самозбереження, самодостатності і послідовного розвитку (адаптації) у конкурентному середовищі; стійкою ринковою закономірністю перевищення загальної потреби всіх підприємств у залучених коштах над сумою заощаджень, що є в суспільстві.
Конкуренція за інвестиційні ресурси міжсистемна - відображається співвідношенням відтоку національних заощаджень за кордон і припливу закордонних заощаджень в національну економіку за критеріями інвестиційної привабливості.
Кон’юнктурні дослідження - частина маркетингових досліджень, які передбачають діагностику впливу кон‘юнктуроутворюючих факторів, що розглядаються як рушійні сили, які сприяють або протидіють розвитку бізнесу. Комплексне дослідження ринку включає визначення кон‘юнктури, ємності і стану попиту. Кон’юнктура фондового ринку визначається через вимір специфічних показників. У їх числі: номінальна і ринкова капіталізація ринку; ліквідність ринку (аналог ємності товарного ринку) - здатність ринку до купівлі-продажу визначеної кількості цінних паперів; обсяги і структура ціннних паперів, що обертаються, на організованому і частково організованому ринках; попит на фондовому ринку, який має особливий прояв. З одного боку, це попит власників заощаджень - кінцевих кредиторів (домогосподарства і самодостатній бізнес) на фінансові послуги і відповідні їм фінансові активи в обмін на пропозицію реальних грошей. З іншого боку - це попит несамодостатнього бізнесу і держави (кінцеві позичальники) на реальні гроші в обмін на свої фінансові активи, тобто, попит на залучені інвестиційні ресурси.
М
Маркетинг як доктрина фінансового бізнесу - базисне вчення, що має бути покладене в основу управління діяльністю фінансового ринку. Головні риси доктрини маркетингу:активізація використання маркетингових інновацій у різноманітних секторах фінансового бізнесу; введення в концепцію маркетингу фінансового бізнесу нового принципу орієнтації на конкуренцію; глобалізація концепції маркетингу як результат використання його філософії і культури у всіх галузях, яким характерні принципи підприємництва; здобуття фінансовим бізнесом маркетингових можливостей і засобів протистояння загрозам; стратегічна орієнтація фінансового бізнесу за допомогою побудови маркетингових конкурентних стратегій та стратегій зростання.
Маркетингові дослідження страхового ринку - це систематичний збір, сортування та аналіз даних, що необхідні для прийняття рішень щодо маркетингу страхових послуг.
Система маркетингової інформації страхової компанії складається з таких елементів:
а) адміністративні дані (інформація про клієнтів, аналіз скарг, претензій, особливості чи проблеми надання страхових послуг);
б) маркетингові дані - дані щодо конкурентів, цільових сегментів і їх місткості, окремих видів страхових послуг;
в) статистика продажів страхових послуг (обсяг страхових премій та виплат у визначений період за окремими видами страхових послуг і клієнтами).
Маркетингова інформація на страховому ринку - система інформації (про цільові сегменти, конкурентів, споживачів, ін.), яку можна отримати за допомогою проведення маркетингових досліджень страхового ринку, що дає можливість зменшення ризиків від наслідків рішень, що можуть прийматися управлінням страхової компанії та від впливу відповідних факторів.
Маркетингова координація страхових установ - побудова механізму узгодження цілей і завдань між підрозділами страхової компанії стосовно гами страхових послуг, а також планування стратегій і їхньої реалізації.
Маркетингова стратегія емітента - система забезпечення привабливості випущених цінних паперів для інвесторів, що спрямована на залучення інвестиційних ресурсів. Маркетингова стратегія емітента включає два основних елементи: вибір джерела інвестування, кожен з яких має свою ціну; забезпечення мобілізації інвестиційних ресурсів. У цьому контексті маркетингову стратегію емітента можна визначати як емісійну стратегію. Щодо емісійної діяльності особливості стратегії корпорації-емітента визначаються її специфічними цілями, серед яких: формування початкового статутного фонду при створенні корпорації; збільшення чи зменшення статутного фонду; залучення ресурсів із зовнішніх джерел при недостачі чи відсутності власних. У цьому зв’язку можливі і відповідні модифікації емісійної стратегії. При цьому слід зазначити, що емісійна стратегія завжди повинна кореспондуватися з деякою спільною (глобальною) стратегією корпорації, що виходить з її довгострокових цілей, і співвідноситися до неї як частина до цілого. Найбільш актуальним і складним завданням є вироблення маркетингової емісійної стратегії, яка спрямована на залучення інвестиційних ресурсів.
Маркетингова стратегія інвестора - наміри щодо заощаджень, які можуть бути вкладені у фінансові активи, реальний бізнес чи залишатися на домашньому чи офісному збереженні.
Маркетингова стратегія позиціювання страхової установи - визначення власних позицій страхової установи на фінансовому ринку відносно конкурентних позицій подібних послуг з орієнтацією на перспективність страхових послуг і технологію їх надання в умовах постійних змін в зовнішньому середовищі. Позиціювання страхових послуг - це формування їхнього образу в уяві споживачів в умовах конкурентного оточення. Ознаки побудови стратегії позиціювання: якість послуги; співвідношення “ціна - якість"; порівняння страхових послуг компанії і конкурентів; сфери застосування; відмінні риси споживачів; низька ціна; рівень сервісного обслуговування; імідж.
Стратегія позиціювання для лідера - це наміри щодо врахування позицій конкурента, які вже зайняті і відомі споживачам, чи орієнтації на власні конкурентні переваги. Стратегія позиціювання для середніх чи слабких страхових компаній - це наміри знаходження шляхів маневрування, альтернативної поведінки на ринку, використання тих позицій, які зараз не актуальні, але згодом можуть перейти в якісні позиції, пошуку ще не використаних позицій. Страховим установам на вітчизняному ринку характерні такі стратегії позиціювання: стандартності; новизни; індивідуальної адаптації; якості.
Маркетингова стратегія просування послуг інституціонального інвестора - наміри щодо розширення ринку спільного інвестування і якомога більшого охоплення клієнтів.
Вибір cтратегій впливу на споживача - визначення рівня впливу відповідних факторів, які вказують на встановлення ролі окремих компонентів стратегії просування послуг. Компоненти стратегії просування послуг - це окремі стратегії, за допомогою яких можна досягти позиціювання послуги (реклама, стимулювання збуту, персона-льний продаж, прямий маркетинг, мережевий маркетинг).
Етапи розробки рекламної стратегії:
- вибір відповідних аудиторій, формування яких досягається на основі використання таких
- базові змінні сегментації (демографічні змінні, прибутковості, володіння нерухомістю, професійного аспекту, релігійних установ, відношення до ризику);
- анкетне опитування (яким чином споживачі довідалися про послуги ІСІ, які очікування характерні споживачам, як вони ставляться до володіння акціями, банківськими депозитами, страховими полісами, азартних ігор, що споживачів безпосередньо цікавить при вкладанні заощаджень, яка мотивація при купівлі акцій ІСІ, яким чином вони приймають подібні рішення);
- створення бази даних про етапи життєвого періоду потенційних споживачів;
- розробка творчої концепції реклами - загальне визначення майбутніх властивостей рекламних засобів;
- створення рекламного продукту;
- вибір способу реалізації рекламного продукту;
- оцінка ефективності рекламної компанії.
Стратегія стимулювання збуту послуг - використання різноманітних стиму-лів (конкурси, призи, подарунки тощо), спеціальних цін (бонуси, премії тощо) та інформаційної діяльності (виставки, презентації тощо) з метою підтримки зацікавленості в просуванні послуг учасників каналів розподілу, торгового персоналу та ін.
Роль рекламної стратегії та стимулювання збуту на ринку спільного інвестування визначається такими факторами:
- високі обсяги купівель;
- орієнтація на масового споживача та високу концентрацію споживачів;
- розподіл послуг за допомогою відповідних каналів. Особисті відділи продажу, комісійна агентська мережа, напрацьована мережа роботи з клієнтами в банках і страхових організаціях. Такі заходи вимагають високих витрат на маркетинг, однак компенсуються доходами в довгостроковому періоді.
Стратегія персонального продажу - безпосередня підтримка комунікаційних зв’язків із споживачами послуг.
Стратегія прямого маркетингу - підтримка комунікаційних зв’язків із споживачами послуг опосередковано (із використанням пошти, телефону, телевізора, комп’ютерної технології).
На ринку спільного інвестування вказані стратегії відіграють значну роль під впливом фактора необхідності інформаційної підтримки споживачів та післяпродажного обслуговування за умови наявності зрілого і високопрофесійного рівня у фінансовому консультуванні.
Стратегія мережного маркетингу - багаторівневий процес продажів послуг за допомогою відповідного контингенту фахівців-учасників агентської мережі, що знаходяться на різних рівнях просування товару. У цій мережі фахівці нижнього рівня (рівень фахівця встановлюється залежно від кількості здійснених продажів) підтримує верхній рівень. Метою мережного маркетингу є вибір клієнтури, що потенційно може бути переведена в ранг фахівця з просування товару на ринок. Вирішальним принципом мережевного маркетингу є професійне знання відмінних переваг послуг конкретного ІСІ у фінансовому і соціальному значенні.
Маркетингова стратегія сегментації страхового ринку - розподіл ринку на сегменти основних споживачів, визначення пріоритетних та вибір цільових сегментів страхової послуги, на яких страхова установа може виставити свої конкурентні переваги і побудувати систему взаємозв’язку із споживачами.
Маркетинговий план по цільових сегментах страхового ринку - комплекс дій та кроків, що спрямовані на отримання прибутку від збуту страхових послуг на визначених цільових сегментах страхового ринку.
Структура маркетингового плану по сегменту:
- альтернативні стратегії розвитку сегмента (стратегія пропозицій, реклами, зв’язків з громадкістю, позиціювання);
- стан конкуренції на сегменті (характеристика за 2-3 особливо небез-печними конкурентами щодо: кількості надання страхових послуг всього, по окремим видам, пакетам; змін у маркетингових стратегіях; політики ціноутворення; споживчих переваг, що властиві конкуренту);
- маркетингова ситуація (визначення частки та рівня охоплення обслуговування клієнтів на сегменті, порівняння з показниками минулого року та прогнозування на наступний рік, характеристика основних клієнтів за різними змінними величинами);
- маркетингові цілі на сегменті (виявлення напрямків дії фірми через стратегії проникнення на нові ринки чи стратегії диференціації);
- огляд ринку (характеристика ринкової ситуації на сегменті під дією впливових факторів, які призводять до зміни основних показників діяльності та стану прийнятих раніше маркетингових стратегій по сегменту; прогнозування тенденцій розширення, звуження, розвитку сегментів);
- зміни у торговій політиці (відтворення усіх законодавчих та демографічних змін на страховому ринку та в соціально-економічній сфері; рівень обслуговування (надання страхових послуг) в поточному році і запланований на наступний рік).
Модель страхового маркетингу - сукупність найважливіших елементів маркетингу, які перебувають у взаємозв’язку і формують маркетинговий підхід до діяльності страхових установ.
Основні елементи, що є складовими частинами моделі страхового маркетингу:
- інструменти страхового маркетингу ;
- маркетингова інформація;
- маркетингова координація ;
- маркетинговий план по цільових сегментах;
- маркетингова стратегія позиціювання страхових установ;
- маркетингова стратегія сегментації страхового ринку;
- фактори страхового середовища й індустрії страхового бізнесу.
О
Особливості фінансового маркетингу - властивості продукту, процесу та інститутів фінансового ринку, що відрізняють завдання, інформаційну базу й інструментарій маркетингу в фінансовій сфері від традиційного маркетингу на ринку реальних активів:
- предмет перерозподілу - гроші;
- продукт - фінансова послуга;
- процес - перетворення різноманітних фінансових активів у гроші і навпаки;
- інституціональна спеціалізація учасників ринку за видами фінансових послуг (спеціалізований інститут);
- ціна (вартість) фінансових послуг і прибуток безпосередньо фінансового інституту;
- конкуренція за гроші ;
- стратегії залучення й інвестування залучених коштів активу з метою одержан-ня прибутку і задоволення зобов’язань кінцевих кредиторів - власників заощаджень;
- ризик втрат від невиконання фінансової послуги та прийнятих зобов’язань.
П
Портфельна інвестиція* - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).
Портфельна стратегія інстуціонального інвестора - наміри щодо управління інвестиційним портфелем з метою одержання доходу, який задовольняв би потреби кінцевих інвесторів (самодостатній бізнес, домогосподарства) покривав витрати інституціонального інвестора та забезпечував йому прибуток. Існують два основних види портфельних стратегій: активна і пасивна. Активна стратегія орієнтована на формування ефективного інвестиційного портфеля, що досягається за рахунок його збалансованої диверсифікованості - заданого компромісу між прибутковістю і ризиком. Пасивна стратегія виражається у фіксації прибутковості інвестиційного портфеля щодо рівня одного з обраних ринкових індексів.
Р
Роль національного фондового ринку - полягає у вирішенні трьох найважливіших соціально-економічних завдань, пов’язаних з підвищенням:
- привабливості інвестиційного клімату;
- ефективності інвестиційних процесів;
- конкурентноздатності і темпів зростання національної економіки.
Фондовий ринок є важливим каналом залучення інвестиційних ресурсів у виробництво. Незважаючи на те, що кон’юнктура вітчизняного фондового ринку на початковому етапі його розвитку була непривабливою (через “безкоштовну" приватизацію, відсутність нормативної бази і державного регулювання, а також зародковий стан інфраструктури), сучасна кон’юнктура досить динамічно набуває рис та елементів інвестиційної привабливості.
С
Самодостатній бізнес - підприємство (установа, фірма), яке покриває свої витрати доходами, отримує прибуток, виконує фінансові обов’язки перед державою і здатне проводити модернізацію, реконструкцію і розширення виробництва, не звертаючись до послуг зовнішніх інвесторів.
Стадія стабільного розвитку фондового ринку - рівень інтенсивності роз-витку корпоративного бізнесу, який характеризується динамікою зростання об-сягів торгівлі цінними паперами, збільшенням ринкової вартості підпри-ємств, відповідними пропорціями між номінальною та ринковою капіталізацією. На цьому етапі виникає потреба у підтримці конкурентних переваг бізнесу за допомогою функціональних маркетингових стратегій.
Страховий маркетинг - управління залученням заощаджень у сферу страхування (за винятком обов’язкових видів страхування) в умовах конкуренції з іншими секторами фінансового ринку.
Структура фінансового ринку: - сукупність елементів з яких складається ринок. Основним із них є грошовий ринок (кредитний та валютний) та ринок капіталу. У С.ф.р. інколи виділяють страховий ринок та ринок небанківських фінансових послуг.
Ф
Фінанси - категорія, яка пов’язана з рухом вартості в її грошовій формі. Це сфера особливих економічних відносин щодо перерозподілу новоствореної вартості за правилами, які встановлює держава.
Фінансовий актив - готівкові чи безготівкові гроші або документарне забов’язання позичальника перед власником грошей надати йому у будь-який час будь-які наявні реальні товари і послуги відповідно до суми заощадження за діючими цінами і тарифами.
Фінансовий інститут як інвестор-покупець - фінансова установа, що залучає гроші в обмін на свої зобов’язання, тобто фінансові активи (депозитний договір банка з фізичною чи юридичною особою; страховий поліс; інвестиційний сертифікат чи акція інвестиційного фонду і т.д.).
Фінансовий інститут як інвестор-продавець - фінансова установа, що вкладає залучені гроші в інші активи (цінні папери корпорацій і держави, нерухомість, дорогоцінні метали тощо) з наміром збільшити мобілізовані кошти й одержати інвестиційний дохід (включаючи очікуваний прибуток). Прибуток у даному випадку є основою підтримки власне бізнесу фінансового інституту і задоволення інтересів кінцевого інвестора - власника грошей.
Фінансовий маркетинг - системний підхід до управління процесами реалізаціїфінансових активів та їх накопичення. Стосовно фінансових інститутів маркетинг поляризований у двох напрямках. Перше - залучення грошових ресурсів Друге - раціональне і максимально безпечне розміщення акумульованих грошових коштів на ринку реальних активів, тобто, в галузі виробництва.
Фінансовий ринок - 1)сфера перерозподілу частини національного доходу - заощаджень самодостатніх підприємств і домогосподарств - на переважно добровільних (договірних) засадах за правилами, що установлює держава; 2) Сукупність ринкових інститутів, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників; 3) Структура або механізм, що забезпечує створення та обмін фінансових активів.
Фінансові інвестиції - придбавання активів (цінних паперів, банківських депозитів, витворів мистецтва і т.п.) насамперед з метою отримання фінансового результату у вигляді прибутку або збільшення капіталу. Відповідно до чинного законодавства України фінансові інвестиції - це господарська операція, яка передбачає придбавання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів.
Фондовий маркетинг - ідеологія дослідження фондового ринку з метою розробки адекватної стратегії, інвестиційної політики і тактики у сфері діяльності конкретних учасників цього ринку. Маркетингова стратегія суб’єкта фондового ринку залежить від специфічних характеристик його діяльності. Але для усіх суб’єктних стратегій загальним є основний предмет - товар особливого роду - цінні папери. А це означає, що фондова маркетингова стратегія має бути орієнтована на можливість досягнення певної сукупності якісних ознак цінних паперів, яка визначає їхню конкурентоспроможність.
Фондові стратегії - групування стратегій на фондовому ринку за визначени-ми ознаками. З огляду на те, що нормативно-правова база фондового ринку України є, в основному, інституційно орієнтованою, фондові стратегії доцільно досліджувати в інституційному розрізі. Маркетингові стратегії на фондовому ринку притаманні емітентам та інвесторам. На побудову маркетингових стратегій інвестора та емітента значно впливає стадія розвитку фондового ринку.
Форми використання заощаджень: вилучення з господарського обігу і перетворення у скарби (готівка, коштовності) у домашньому чи офісному зберіганні; введення в господарський обіг іноземних держав як базисний фінансовий актив шляхом придбання інших активів закордонних банків, страхових компаній, інших фінансових інститутів і корпорацій; спрямування в національний господарський обіг за допомогою ринкових фінансових активів вітчизняних фінансових інститутів, підприємств і держави.
Функції фінансового маркетингу - сукупність видів маркетингових досліджень, які проводяться з метою визначення: можливостей реалізації чи накопичування фінансових активів; найбільш привабливих суб‘єктів, що зацікавлені у залученні грошових коштів; особливостей попиту на фінансові активи у різноманітних секторах фінансового ринку; різнопланових інвестиційних намірів та інтересів учасників фінансового ринку і суб’єктів реального сектору щодо використання фінансових активів; характеру життєвого циклу фінансових активів.
Функціональні маркетингові стратегії - стратегії цільового ринку, до складу яких відносяться інструментальні стратегії: ціноутворення, товарна, розподілу та збуту. Використанню цих стратегій властиві стадії стабільного розвитку фондового ринку. Ця стадія характеризується високою інтенсивністю розвитку корпоративного бізнесу (динамічним ростом обсягів торгівлі цінними паперами, збільшенням ринкової вартості підприємств, ростом ринкової капіталізації). Маркетингова стратегія ціноутворення - це визначення рівня цін та їх різновидностей з метою досягнення конкурентних переваг фірмою, для зайняття значної частки ринку і одержання максимального прибутку. На фондовому ринку можуть бути прийняті наступні маркетингові стратегії ціноутворення на цінні папери: “зняття вершків" в умовах надмірного попиту на цінні папери відповід-них емітентів; встановлення ціни шляхом персональних взаємовідносин емітента з інвесторами; орієнтація на нижню межу прибутковості інвестицій, що залучаються; проникнення на ринок за умови продажу емісії із значною знижкою проти номіналу при повній гарантії одержання розрахованої суми необхідних інвестицій. Товарна маркетингова стратегія - формування товарного асортименту з урахуванням рівня прийняття нових товарів та досягнення кон-курентоспроможності. При цьому вибір виду емітованих фірмою фондових інструментів пов‘язана з поняттям фондового продукту (цінні папери), який виступає як товар особливого роду. На фондовому ринку до товарних стратегій можуть належати: стратегія експансії - завоювання ринкових позицій за допомогою емісії найбільш популярного виду цінних паперів; стратегія продуктової модифікації випуску цінних паперів під впливом кон’юнктури ринку (у тому числі - фондового) з метою зменшення інвестиційних ризиків - шляхом використання похідних цінних паперів; стратегія продуктового репозиціювання - випуск цінних паперів, які потребують переоцінку зайнятих ринкових позицій емітента (наприклад, емісія корпоративих облігацій із інфляційним захистом при їх індексації); стратегія продуктового стиснення, яка означає, що деякі види цінних паперів необхідно або уніфікувати, або стандартизувати, або утримати, тобто стиснути випуск. Маркетингові стратегії розподілу - це вибір мережі ефективних каналів розподілу продукту. До таких стратегій на фондовому ринку можуть бути віднесені:
а) стратегія інвестиційних посередників;
б) стратегія перехресних продажів;
в) стратегія використання агентської мережі по продажу.
Функція фінансового ринку: залучення і введення грошових заощаджень у господарський обіг. Її здійснення припускає:
- добровільне введення заощаджень їх власником у господарський обіг у вигляді фінансових інвестицій;
- законодавчий захист інтересів кінцевого кредитора;
- інтерес власника заощаджень у збереженні і приросту їхньої суми (інвестиційні очікування);
- наявність регламентованих законодавством похідних фінансових активів, що фіксують відносини кінцевого кредитора (власника заощаджень) з фінансовими інститутами (посередниками), або кінцевими позичальниками (державою і підприємствами).
взять кредит онлайн   кредит онлайн на карту без отказа срочно
© 2003-2023  Українське агентство фінансового розвитку