інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку
   Про портал    Послуги та продукти    Контакти
Аналітичні матеріали
Грошово-кредитний ринок
Ринок цінних паперів
Страховий ринок та небанківські
фінансові установи
Стандарти діяльності та управління
Державне регулювання та нагляд
Порадник для інвесторів та споживачів фінансових послуг
Автореферати та книги
Інформаційний довідник
словник термінів і виразів
Гроші, платіжні системи та банки
Кредит, лізинг, факторинг та іпотека
Страховий бізнес
Цінні папери та управління активами
Ф'ючерси, форварди та опціони
Біржі, депозитарії, зберігачі та реєстратори
Рейтингові агентства, кредитні бюро та колекторські компанії
Ризик-менеджмент фінансових установ
Фінансовий маркетинг та інновації
Міжнародні стандарти професійної діяльності
Міжнародні фінансові організації
Останній номер Архів публікацій
Умови передплати
Умови публікації регулярної звітності та іншої обов'язкової інформації
Ризик-менеджмент фінансових установ
А   Б   В   Г   Д   Е   З   І   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Ю
А
Активні операції банку - операції банку, спрямовані на розміщення ресурсів банку. Обліковуються за активом балансу або на активних рахунках позабалансового обліку.
Альтмана Z-модель - найбільш відома модель оцінки кредитоспроможності дебітора. Оцінка в межах моделі здійснюється з використанням лінійної функції основних балансових коефіцієнтів. При розробці моделі Альтман спочатку розглядав 22 фінансових показники, що характеризують дебітора, однак, в ході дослідження значущими були визнані тільки 5:
Z=1.2X1+1.4X2+3.3X3+0.6X4+0.999X5, де
X1 - відношення оборотного капіталу до загальних активів;
X2 - відношення нерозподіленого прибутку до загальних активів;
X3 - відношення до виплати відсотків та податків до загальних активів;
X4 - відношення ринкової вартості акцій до вартості балансових зобов’язань;
X5 - відношення обсягу продаж до загальних активів.
Альтман визначив граничні значення функції - 1,81 (настання дефолту) та 2,99 (виконання зобов’язань).
Аналіз сценаріїв - техніка оцінки ризиків, в межах якої оцінюються можливі втрати в межах одного або кількох сценаріїв без оцінки ймовірності фактичної реалізації сценаріїв, що розглядаються.
Аналітичний VaR - аналітичний метод розрахунку VaR, в межах якого фінансовий результат моделюється у вигляді певної математичної моделі, дослідження якої є можливим без використання чисельних (численных) методів.
Апетит до ризику - готовність та спроможність фінансової установи приймати ризик у певному обсязі, готовність ризикувати. Формальне, кількісне визначення апетиту до ризику лежить в основі процедур управління ризиком.
Арбітраж - операція, яка приносить без ризиковий економічний прибуток. Полягає в одержанні доходу через різницю в ціні активу, яка склалась на різних територіальних ринках або на ринках різних фінансових інструментів.
Аутсорсинг - виконання певних функцій і робіт, які традиційно вважаються “внутрішніми" і виконуються штатними працівниками, шляхом залучення зовнішніх незалежних сторін на договірній основі. Використовується для оптимізації витрат і процесів у банку.
Б
Базисний пункт - одна сота доля відсотка. Для більшості фінансових ринків - мінімальний крок ціни.
Базисний ризик - ризик зміни спреду між котировками (відсотковими ставками) тотожних фінансових інструментів. Наприклад, вкладення в облігації певного емітента може бути захеджовано форвардним контрактом на близькі характеристики облігації іншого випуску цього ж емітента (дещо більшого строку). У цілому ціни на придбані облігації та облігації, що використовуються для хеджування, будуть змінюватись схожим чином, однак не виключено, що в силу тих або інших факторів виникне небажана різниця у зміні цін, яка і представляє собою реалізацію базисного ризику.
Базова валюта - валюта, у якій обліковується фінансовий результат операцій та оцінюється ризик.
Базова ставка - ставка, від величини якої вираховується значення змінної процентної ставки під час її переоцінки. Як правило, використовують як базові так звані “безризикові" ставки (на зразок LIBOR) або прайм-ставки, або “специфічні" ставки (на зразок собівартості залучених коштів банку).
Банківський портфель (банківська книга) - частина загального портфеля банку, яка складається з об’єктів, щодо яких банк має чіткі наміри утримувати їх в своїй власності з метою отримання економічного доходу у вигляді приросту вартості. Поточна ринкова вартість банківського портфеля не має суттєвого впливу на рішення банку щодо утримання об’єктів, а тому зміна ринкових умов не призводить до зміни економічної вартості банківського портфеля в очах керівництва банку.
Безарбітражна модель - модель фінансових ринків, яка будується на передумові відсутності арбітражу для учасників.
Бета, бета-коефіцієнт - коефіцієнт лінійної регресії, який зв’язує зміну ціни (фінансового результату) зі зміною індексу. Міра систематичного ризику.
Блека-Шоулса теорія (модель) - найбільш відома і популярна модель аналітичної оцінки опціонів. Спирається на перед посилку про те, що логарифм зміни цін на актив являє собою білий шум (логнормальний розподіл).
В
Вега - коефіцієнт, який характеризує лінійну залежність вартості опціону (портфелю) від зміни волатильності базового активу.
Визначення допустимого ризику - визначення того рівня ризику, на який банк погоджується йти для досягнення мети його діяльності та виконання йо-го стратегічних завдань. Рівень допустимого ризику звичайно визначається у внутрішніх положеннях та планах банку, які затверджуються відповідно до принципів корпоративного управління.
Винятки - 1) різниця, невідповідність між фактом і встановленим критерієм; 2) угоди, що мають нестандартні параметри; 3) щодо кредитного процесу - відсут-ність у кредитній справі документів, передбачених у встановленому переліку тощо.
Внутрішні рейтинги - стандартизована оцінка індивідуального кредитного ризику, яка зазвичай подається у вигляді узагальненого показника, який має літерну або цифрову семантику. Банк визначає рейтинг контрагента самостійно, на підставі внутрішньої методології, не використовуючи рейтинги сторонніх, зовнішніх організацій. Згідно з підходом внутрішніх рейтингів у кредитному процесі кожний позичальник банку оцінюється за рядом параметрів і відноситься до однієї з категорій (рейтингу), які заздалегідь визначені банком. Таким чином банк визначає портфель своїх позичальників за рівнем ризикованості операцій з ними.
Випадкові втрати - втрати, що перевищують середній очікуваний рівень втрат. Джерелом покриття неочікуваних втрат є у першу чергу капітал. У випадку можливості виникнення втрат, що перевищують обсяг капіталу, доступного для покриття збитків, втрати мають мінімізуватись за рахунок тих або інших процедур страхування ризиків. При цьому покриття витрат на страхування має здійснюватись виходячи із середнього фінансового результату діяльності.
Власний та маргінальний ризик - класифікація оцінок ризиків операцій, фінансового інструменту всередині та поза певної діяльності або портфелю. Власний ризик - оцінка ризику операції, фінансового інструменту незалежно від контексту проведення операції або портфелю, в якій входить фінансовий інструмент. Маргінальний ризик - величина, на яку зміниться оцінка ризику діяльності, портфеля в цілому при доданні до них оцінюваної операції або фінансового інструменту. Маргінальний ризик може бути від’ємним. При здійсненні процедур управління ризиками саме маргінальний ризик представляє найбільший інтерес. Однак, оцінка його технічно є більш складною, ніж оцінка власного ризику.
Внутрішня дохідність фінансового інструменту (потоку платежів) - дохідність (ставка дисконтування) при якій приведена вартість потоку платежів фінансового інструменту дорівнює його ринковій ціні. Розрахунок внутрішньої дохідності фінансового інструменту, як правило, вимагає використання чисельних мето-дів (зокрема, може бути використана функція підбору параметру в пакеті MS Excel).
Внутрішні перевірки кредитної діяльності - перевірка кредитної діяльності банку, яка здійснюється банком самостійно або на основі послуги аутсорсингу та основною ідеєю якої є забезпечення незалежної оцінки якості та надійності процесу кредитного адміністрування банrу.
Внутрішньобанківська нормативна база - комплекс документів, регламентів, правил, процедур щодо операційної, аналітичної та управлінської діяльності, який використовується банком.
Волатильність - випадкова складова зміни ціни фінансового інструменту (фактора ризику).
Вторинна ліквідність - здатність активів бути використаними як забезпечення для отримання грошових коштів, наприклад через операції кредитування чи репо. Характеризується співвідношенням між вартістю активу та сумою коштів, яку можна отримати, надавши його під заставу. Під час реалізації вторинної ліквідності банк не втрачає актив.
В’язкість ринку - характеристика ризику ліквідності активу. Демонструє, наскільки сильно угода певного обсягу відхиляється від середньо ринкової ціни. Для в’язкого ринку відхилення ціни реальної угоди від середньої ринкової ціни буде незначним. На недостатньо в’язкому ринку ціна може суттєво відхилитися від середньої. У першу чергу дослідження в’язкості ринку передбачає дослідження ринкового спреду і співвідношення укладених угод зі спредом.
Г
Гамма - коефіцієнт другого порядку чутливості вартості похідного фінансового інструменту до ціни базового активу. Являє собою другий коефіцієнт розкладення функції ціни похідного інструменту в ряд Теплова по ціні базового активу.
Глибина ринку - характеристика ризику ліквідності активу. Характеризує обсяг та амплітуду коливання попиту і пропозиції на ринку у певні моменти часту. Характеризується у першу чергу кількістю, обсягами та разбросом виявлених замовлень на покупку та продаж активів. Для організованих ринків (зокрема, Міжнародної міжбанківської валютної біржі), заявки на купівлю та продаж піддаються спостереженню і дозволяють оцінити зазначений ризик.
Д
Дельта - коефіцієнт прямої залежності вартості похідного фінансового інструменту від ціни базового інструменту. Являє собою перший коефіцієнт розкладення функції ціни похідного фінансового інструменту у ряд Тейлора по ціні базового активу. У ризик-менеджменті дельта також розглядається як коефіцієнт прямої залежності ціни активу від деякого базового фактору ризику.
Дельта-гамма VaR - див. Дельта-нормальний VaR.
Дельта-нормальний VaR - аналітичний метод розрахунку VaR, в межах якого фінансовий результат моделюється у вигляді певної математичної моделі, дослідження якої можливе без застосування чисельних методів.
Дефолт - нездатність установи своєчасно виконувати усі свої зобов’язання або деяку їх частину, тобто повна або часткова неплатоспроможність.
Диверсифікація - зниження ризику операцій, що проводяться, за рахунок розподілу їх по не пов’язаних взаємно активах (інструментах), тобто таких активах (інструментах), що не корелюють.
Дилінг - операції купівлі-продажу, які банк здійснює від власного імені, але за дорученням та за кошти клієнтів. Таким чином, формально ці операції відображаються в балансі банку, хоча реально вся вигода та ризик від таких операцій належать клієнтам банку.
Динамічний ризик - ризик випадкових коливань результатів діяльності у ліпшу або гіршу сторону, не здатних суттєво вплинути на життєздатність організації. Як правило, це спекулятивні ризики, які при прийнятті їх організацією слабо корелюють один з одним.
Довірче управління - операції банків з управління власністю та виконання інших послуг в інтересах та за дорученням клієнтів на правах довіреної особи.
Довірчий інтервал - інтервал, у який має потрапляти значення показника, що досліджується (вартість інструменту, фінансовий результат тощо) із завда-ною ймовірністю.
Дохідність - міра віддачі від вкладення (операції). Міра співвідношення майбутньої та поточної вартості вкладення.
Дохідність облігації до погашення - дохідність, яка буде одержана при утриманні облігації до погашення. Являє собою внутрішню дохідність облігації.
Дюрація - середньозважений з урахуванням дисконтування термін потоку платежів. Непрямо характеризує чутливість потоку платежів до процентної ставки.
Е
Економічна вартість - концепція, згідно з якою будь-який об’єкт, щодо якого існує потік грошових коштів, наражається на зміну своєї вартості через збитки втрачених можливостей. Відрізняється від ринкової вартості тим, що ринкова вартість враховує поточну кон’юнктуру ринку, тобто рівень збалансованості попиту і пропозиції.
З
Збитки втрачених можливостей - концепція, згідно з якою економічна вартість об’єкта, щодо якого існують потоки грошових коштів, залежить від співвідношення поточної ставки за інструментом та норми ринкової процентної ставки за подібними об’єктами. Найкращою ілюстрацією цієї концепції є зміна вартості цінних паперів із фіксованою процентною ставкою: у разі перевищення ринкової норми дохідності над ставкою за цінним папером, економічна вартість такого папера зменшується, оскільки інвесторам вигідніше вкладати кошти в інші інструменти (де ставка дохідності більша). Справедливе також зворотне співвідношення: якщо ставка на ринку менша за ставку дохідності цінного папера, то економічна вартість цінного папера зростає.
Змінна процентна ставка - процентна ставка, рівень якої підлягає періодичній переоцінці залежно від зміни тієї чи іншої базової ставки.
І
Інструмент хеджування - об’єкт, поведінка якого за певних умов чи подій є прямо протилежною поведінці об’єкта хеджування за тих самих умов чи подій. Наприклад, якщо об’єкт хеджування втрачає вартість у разі зміцнення валюти, то інструмент хеджування має збільшувати свою вартість у разі зміцнення валюти. На практиці інструменти хеджування мають відповідати також певним додатковим умовам: бути безумовними, безвідкличними тощо.
Інформаційні системи управління - реалізація внутрішньобанківської функції, яка полягає у збиранні, перевірці, обробленні, аналізуванні, збереженні, розподілі та передаванні всередині банку даних, що потрібні для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Історичний VaR - метод розрахунку VaR на основі історичних фінансових результатів по аналізованих позиціях.
Й
Ймовірність дефолту - ймовірність, з якою дебітор (контрагент, емітент) протягом певного строку може опинитись у стані дефолту. Частота виникнення дефолтів у по певній групі однорідних установ.
К
Капітал під ризиком - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у віднайденні величини (економічного капіталу), яка постійно перебуває під ризиком і відтак може бути втрачена навіть під час звичайної діяльності. Математично капітал під ризиком визначається як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик; волатильності об’єкта, який утворює позицію; фактора довірчого інтервалу; тривалості позиції.
Клієнтські операції (в контексті торговельної книги) - операції, які банк здійс-нює від власного імені, але за дорученнями та за кошти клієнтів - купівля цінних паперів, іноземної валюти та банківських металів. Внаслідок особливостей бухгалтерського обліку ці операції включаються до торговельного портфеля (торго-вельної книги) банку, оскільки не можуть бути віднесені до банківської книги.
Ключові показники - показники ризику (risk factors), які прямо беруть участь у статистичному аналізі ризику, такому, як розрахунок ризикової вартості (value-at-risk). Наприклад, валютного форвардного контракту на курс гривня/долар США наражається на вплив наступних показників ризику:
- Спот-курс гривня/долар США;
- Процентна ставка по гривні;
- Процентна ставка по доларам США.
Усі три показники ризику у даному випадку є ключовими показниками. Однак, у випадку, коли один або декілька показників ризику напряму визначаються іншими показниками ризику, вони виключаються з переліку ключових показників.
Контанго - стан ринку, при якому форвардні ціни на актив перевищують поточні. Протилежним станом “контанго" є backwardation.
Концентрації - зосередження, скупчення ризику, тобто його нерівномірний розподіл між об’єктами. Концентрація виникає, коли актив або зобов’язання банку, які характеризуються певним спільним фактором, перевищують певну межу його капіталу. До таких факторів можуть належати: - зобов’язання перед одним позичальником або невеликою групою споріднених позичальників;
- надання кредитів двом або більше позичальникам на фінансування одного і того самого проекту, в одній галузі або в пов’язаних галузях чи групі пов’язаних між собою підприємств;
- інвестиція (-ї) банку в один проект, в одну галузь або в групу споріднених галузей, або в групу споріднених підприємств;
- один тип застави, що використовується для забезпечення зобов’язань перед банком;
- спільне джерело погашення кількох кредитів або інвестицій;
- депозити (вклади) та/або інші зобов’язання, незалежно від їхніх умов, перед однією особою або групою пов’язаних між собою осіб.
Корпоративне управління - система організації діяльності та контролю банку. Корпоративне управління визначає розподіл прав і обов’язків між різними учасниками корпорації, а саме: спостережною радою банку (радою директорів), керівництвом (правлінням) банку, акціонерами та іншими зацікавленими сторонами (для банків - перш за все вкладниками та іншими кредиторами), а також правила та процедури прийняття рішень щодо справ банку. У такий спосіб забезпечується визначення та виконання завдань організації та моніторинг її діяльності. Основна мета корпоративного управління - забезпечити чесний та прозорий бізнес, відповідальність та підзвітність усіх залучених до цього сторін.
Краща практика - деякий еталонний варіант здійснення певної діяльності, проведення тих або інших операцій, що склався на підставі досвіду відповідної діяльності та здорового глузду. Опис кращих практик як еталону використовується для організації управління складними та важко формалізованими видами ризиків, зокрема, операційним.
Кредитна міграція - зміна кредитного рейтингу дебітора, контрагента, емітента, операції. Кредитна міграція являє собою зміну рівня кредитного ризику операції або дебітора протягом певного часу, або, у термінах кредитного рейтингу, перехід операції або дебітора з одного класу до іншого. Кредитні міграції дебітора (контрагента, емітента тощо) в межах кредитного рейтингу характеризуються матрицею міграцій наступного вигляду:
Матриця кредитних міграцій
  Клас 1 Клас 2 Клас 3 Клас 4 Дефолт
Клас 1 Р1 1 Р1 2 Р1 3 Р1 4 Р1 D
Клас 2 Р2 1 Р2 2 Р2 3 Р2 4 Р2 D
Клас 3 Р3 1 Р3 2 Р3 3 Р3 4 Р3 D
Клас 4 Р4 1 Р4 2 Р4 3 Р4 4 Р4 D
Дефолт РD 1 РD 2 РD 3 РD 4 РD D
де: Клас1, ..., Клас4, Дефолт - класи кредитного рейтингу, Pij - ймовірність переходу з кла-cу i до класу j протягом певного проміжку часу (рік, квартал тощо) - терміну міграції.
Для кредитних міграцій окремих операцій також можливе складання подібної матриці, однак слід враховувати, що вона має включати в себе строк операції. Так, для операції зі строком понад рік у матриці квартальних міграцій буде один варіант переходів, а для операції зі строком квартал - інший.
Кредитне адміністрування - процес здійснення кредитної діяльності та надання позик, який включає такі етапи: прийняття та перегляд документації щодо надання позики; аналіз фінансової інформації та застави; прийняття кредитного рішення; операційні процедури; стягнення боргу; роботу з проблемними позиками (у тому числі забезпечення належного обліку кредитів).
Кредитний дефолт-своп - вид кредитного деривативу (похідного фінансового інструменту). Кредитний дефолт-своп пов’язаний з борговим інструментом або дебітором, від змін стану якого намагається застрахуватись покупець свопа. Покупець сплачує продавцю одноразово або періодично протягом певного часу фіксовано суму. Продавець у свою чергу зобов’язується сплатити покупцю обумовлену суму у випадку певної кредитної події, пов’язаної з дебітором - дефолту, зміни кредитного рейтингу тощо.
Кредитний рейтинг - класифікація дебіторів організації, контрагентів, емітентів цінних паперів або операції з точки зору їх кредитної надійності. В основі будь-якої якісної системи оцінки кредитних ризиків, а також у основі системи управління кредитними ризиками має лежати система кредитних рейтингів, тобто система класифікації дебіторів, контрагентів, емітентів або операцій та проектів за рівнем кредитного ризику. Рейтингова система таким чином має представляти собою формальну методику віднесення тих або інших дебіторів або операцій до певних класів.
Кредитний рейтинг може будуватися з позицій оцінки джерела кредитного ризику (де-бітора) або оцінки операції чи проекту - носія кредитного ризику (наприклад, система розбиття кредитів по групах ризику НБУ). Проміжним варіантом можна вважати рейтинг джерела ризику (дебітора) у відображенні на певний вид операцій (кредити, цінні папери) або строк передбачуваних операцій (короткостроковий, довгостроковий).
При оцінці ризиків кожному класу (значенню) у межах рейтингу присвоюється або ймовірність дефолту, або набір ймовірностей переходів в інші класи - кредитної міграції. Можлива також прив’язка до певних значень кредитного рейтингу розподілу можливих втрат (у випадку, якщо рейтинг побудований для операцій та проектів). З позицій управління кредитними ризиками рейтингова система може бути використана для наступних цілей:
- Оцінка вартості фінансових інструментів, резервування;
- Розрахунок сум можливих втрат за портфелем;
- Обмеження обсягів операцій для кожного з класів;
- Ціноутворення - визначення процентних ставок, тарифів за операціями.
Кредитний ризик - ризик втрат, пов’язаних з погіршенням стану дебітора, контрагента за угодою, емітента цінних паперів. Під погіршенням стану (рейтингу) розуміється як погіршення фінансового стану дебітору, так і погіршення ділової репутації, позицій серед конкурентів в регіоні, галузі, зниження здатності успішно завершити певний проект тобто усі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність дебітора.
Кредитний спред - розрив у цінах або дохідностях фінансових інструментів, пов’язаних з різним кредитним ризиком.
На практиці під кредитним спредом розуміється різниця між ціною (дохідністю) оцінюваного фінансового інструменту та ціною (дохідністю) без ризикового активу, тобто певна оцінка ризику інструменту. Наприклад, коли говорять про спред українських боргових паперів, мова йде про різницю між доходністю цих паперів та поточною ставкою KIBOR або облігації внутрішньої державної позики.
Крива дохідностей - графічне зображення строкової структури процентних ставок - залежностей від строку дохідності однорідних фінансових інструментів з різними строками.
Кумулятивна ймовірність дефолту - ймовірність дефолту, розрахована на підставі ймовірність дефолту, розрахована на підставі ймовірностей дефолту для більш короткого інтервалу.
Л
Ліміт стоп-лосс - ліміт на граничний обсяг втрат у межах певної позиції або виду діяльності.
Ліміти “стоп-лосс" являють собою жорстке обмеження фактично виникаючих витрат за портфелем або позиції. Порушення ліміту “стоп-лосс" повинно викликати негайне закриття позиції, припинення певної діяльності або зміну стратегії роботи організації у тому чи іншому масштабі. Встановлення цих лімітів, як правило, здійснюється у тісній зв’язці з позиційними лімітами. Позиційні ліміти в такому випадку визначають граничну ризикованість позиції (портфелю), а “стоп-лосс" дозволяють відмежувати надлишкові втрати, які можуть виникнути в результаті стресових ситуацій, що не враховані оцінкою, погрішностей моделі тощо. Ліміт “стоп-лосс" сам по собі може служити механізмом обмеження ризиків (обмеження втрат). Для встановлення лімітів “стоп-лосс" можуть бути використані два ідеологічно відмінних підходи: виходячи з реалізації торгівельної стратегії та виходячи з управління капіталом. Перший підхід передбачає установлення ліміту як визначення “точки виходу з ринку" у випадку виникнення ситуації, коли подальше проведення операцій є економічно безперспективним - вони з високою ймовірністю не принесуть прийнятного доходу. Ліміт “стоп-лосс", який встановлюється з позиції реалізації торгової стратегії, може обмежувати як безпосередньо збитки, так і рівні цін, значення індикаторів, які використовуються у технічному аналізі, тощо. З позиції управління капіталом встановлення ліміту “стоп-лосс" означає необхідність закриття позиції, припинення певної діяльності у випадку виникнення неприйнятних збитків незалежно від ринкової кон’юнктури. “Стоп-лосс" при такому підході має бути щільно пов’язаний з поняттям “ризик-капітал".
Ліміти концентрації - див. “структурні ліміти".
Логнормальний розподіл - величина є логнормально розподіленою, якщо її логарифм має нормальний розподіл.
М
Маргінальний ризик - величина, на яку зміниться оцінка ризику діяльності, портфелю активів в цілому при доданні до них оцінюваної операції або фінансового інструменту.
Маржинальний ризик - величина, на яку зміниться оцінка ризику діяльності, портфелю активів в цілому при доданні до них оцінюваної операції або фінансового інструменту.
Маркетмейкерство - діяльність професійного учасника ринку (валютного чи фондового), яка полягає в забезпеченні постійних котирувань цін продавця та покупця на фінансові інструменти, від свого імені або від імені клієнта. Маркетмейкер зобов’язаний виставляти котирування навіть у тих випадках, коли інші учасники ринку цього не роблять, тобто він бере на себе зобов’язання постійного підтримання ліквідності фінансового інструменту навіть у збиток собі .
Метод “зворотного проходу" - метод “зворотного проходу" (backward induction) являє собою чисельну методику оцінки вартості похідних фінансових інструментів, у першу чергу опціонів.
Метод передбачає побудову дерева можливих змін ціни на базовий актив, як правило, в межах бінарної моделі. Зміни ціни моделюються.
Модель ЕDF - модель EDF (Expected Default Frequency) - модель оцінки акцій та кредитного ризику для цілей визначення ймовірності дефолту компанії, основана на опціонній математиці. Модель розроблена компанією KMV. В межах моделі придбання акцій компанії розглядається як опціон колл на різницю між активами та зобов’язаннями компанії. Передбачається, що компанія опиниться у стані дефолту, якщо вартість її активів виявиться менше суми зобов’язань. В такому випадку вартість акцій компанії фактично буде дорівнювати нулю. Після дослідження базового активу для опціону - різниці між вартістю активів та зобов’язань - та властивостей самого опціону може бути одержана оцінка вартості акцій та ймовірність її дефолту.
Модифікована дюрація - міра прямої лінійної залежності потоку платежів від зміни процентної ставки. Являє собою відношення дюрації до дохідності потоку платежів, збільшеної на одиницю.
Монте-Карло VaR - розрахунок VaR за допомогою методу Монте-Карло передбачає здійснення численних іспитів, тобто разових моделювань розвитку ситуації на ринках з розрахунком фінансового підсумку за портфелем. Такі іспити здійснюються з метою одержання розподілу можливих фінансових підсумків. Далі від них відсікаються гірші і відповідно до обраного довірчого інтервалу одержується VaR-оцінка. Метод Монте-Карло є найскладнішім методом розрахунку VaR, однак його точність значно вища, ніж у інших методах. Так само, як і для параметрич-ного VaR, метод Монте-Карло передбачає побудову наступних моделей:
- Модель залежності фінансового результату по портфелю від зміни факторів ризику;
- Модель волатильностей та кореляцій факторів ризику.
Метод Монте-Карло не передбачає згортання та узагальнення формул для одержання аналітичної оцінки портфеля в цілому, тому для результату по портфелю, волатильностей і кореляцій факторів ризику можна використовувати більш складні моделі.
Переваги методу Монте-Карло:
- Можливість розрахунку ризиків для нелінійних розподілів;
- Можливість використання будь-яких розподілів;
- Можливість моделювання складної поведінки ринків - трендів, кластерів високої та низької волатильності, змінюваних кореляцій між факторами ризику, сценаріїв “що - якщо" тощо; - Можливість подальшого практично нічим не обмеженого розвитку моделей.
Недоліки методу Монте-Карло:
- Складність реалізації;
- Необхідність потужних обчислювальних ресурсів;
- Складність для розуміння топ-менеджментом;
- При найпростіших реалізаціях може виявитись близьким до історичного або параметричного VaR, що призведе до наслідування усіх їх недоліків;
- Існує ймовірність суттєвих помилок у використовуваних моделях.
Н
Наглядовці - представники підрозділів служби банківського нагляду Національного банку.
Надходження під ризиком - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у віднайденні величини доходів банку, які постійно перебувають під ризиком їх неотримання або необхідності негайного використання для покриття витрат.
Негативно класифіковані активи - частина активів банку, які не відповідають критеріям стандартної заборгованості. До різних видів активів можуть висуватися різні вимоги (фактори) класифікації, наприклад: стан контрагента та стан обслуговування заборгованості для кредитних операцій; хронологічний фактор для дебіторської заборгованості тощо. До складу цих активів відносять субстандартні, сумнівні та збиткові кредити; дебіторську заборгованість, яка віднесена до категорій класифікації, під які створюються резерви; нараховані доходи, прострочені понад 31 день; залишки за кореспондентськими рахунками, які віднесені до категорій класифікації, під які створюються резерви.
Нейтральність щодо ризику - теорія, у межах якої передбачається, що інвестори не вимагають платні за прийняття додаткових ризиків.
Несистематичний ризик - ризик, джерело якого та чутливість щодо якого не розглядаються у межах моделі оцінки та управління ризиком.
Неттинг - взаємний залік платежів двох контрагентів один одному в одній валюті і з однією датою валютування (виконання). Неттинг є однією з базових форм скорочення кредитного ризику при виконанні розрахунків за угодами.
Неузгоджені позиції - ситуація, коли позиції банку не дорівнюють нулю. Таким чином, існує диспропорція між величиною активів та зобов’язань банку, які мають спільні характеристики.
Нормальний розподіл - базовий розподіл теорії ймовірностей, який часто використовується для моделювання зміни цін фінансових інструментів та значень факторів ризику.
О
Об’єкт хеджування - будь-який об’єкт, який несе в собі ризик для банку. Найчастіше це - банківський продукт, вартість якого може зменшитися в разі настання певних умов чи подій.
Операційний ризик - ризик прямих або непрямих втрат, викликаних помилками або недосконалістю процесів, систем в організації, помилками або недостатньою кваліфікацією персоналу або несприятливими зовнішніми подіями не фінансової природи (шахрайство або стихійні лиха). Операційний ризик може бути класифі-кований наступним чином.
Опуклість - міра другого порядку чутливості ціни до зміни відсоткової ставки. Являє собою другий коефіцієнт розкладення функції ціни у ряд Тейлора по процентній ставці.
Остаточний ризик - ризик, джерела якого та чутливість щодо якого не розглядаються у межах моделі оцінки і управління ризиками.
Практично всі ризики незалежно від категорій, джерел, підходів до управління ними можна класифікувати з кількох позицій.
Очікувані втрати - середні втрати, виникнення яких супроводжує певну діяльність. Джерелом покриття очікуваних втрат має бути середній очікуваний фінансовий результат операцій. Відхилення реальних втрат при здійсненні певної діяльності від очікуваних має трактуватись як реалізація ризиків, що супроводжують цю діяльність.
П
Параметричний VaR - аналітичний метод розрахунку VaR, в межах якого фінансовий результат моделюється у вигляді певної математичної моделі, дослідження якої можливе без застосування чисельних методів. Параметричний метод розрахунку VaR передбачає аналітичне одержання оцінки ризику на основі статистичної моделі фінансового результату по портфелю. В основі майже будь-якого параметричного методу лежать дві основних складових:
- Модель залежності вартості фінансового результату по портфелю від зміни факторів ризику;
- Модель волатильностей та кореляцій факторів ризику.
Враховуючи необхідність аналітичного розрахунку втрат у межах довірчого інтервалу по портфелю для параметричного методу використовуються досить прості моделі зв’язку портфелю з факторами ризику і прості моделі волатильності та кореляції факторів. На практиці найпоширенішими є два параметричних методи розрахунку VaR: дельта-нормальний VaR та дельта-гамма VaR.
Паритет процентних ставок - взаємозв’язок між рівнями процентних ставок і курсами валют. Основне положення паритету процентних ставок полягає у тому, що реальна дохідність розміщення коштів в різних валютах має бути однаковою. Отже, якщо процентні ставки в одній валюті вище за процентні ставки в іншій валюті, то курс першої валюти відносно другої повинен знижуватись.
Пасивні операції - операції банку, спрямовані на формування ресурсів банку. Обліковуються в пасиві балансу. Розрізняють пасивні операції з формування капіталу та пасивні операції з формування залучених коштів.
Первинна ліквідність - здатність активів перетворюватися в грошові кошти. Характеризується двома основними параметрами: строком, за який актив може здійснити таке перетворення, тобто протягом якого його можна продати; відносною втратою вартості, тобто різницею між обліковою вартістю активу та сумою коштів, яку банк може отримати від його продажу. Чим коротшим є строк і чим меншою є втрата вартості, тим більш високо ліквідним вважається актив. У разі реалізації первинної ліквідності банк втрачає актив.
Переоцінка процентної ставки - періодична зміна раніше встановленого значення процентної ставки для інструментів із змінною процентною ставкою.
Підрозділ з управління ризиками - спеціалізований підрозділ, до функцій якого входить методичне забезпечення ризик-менеджменту, накопичення інформації щодо кількісної оцінки ризиків, аналіз такої інформації та розробка пропозицій щодо мінімізації ризиків.
План на випадок кризових обставин - формалізований документ, у якому викладена послідовність дій банку в разі настання кризових обставин: обвалу певного ринку чи валюти, різкого та незапланованого відтоку коштів вкладників, збоїв в операційних системах тощо. Є елементом системи проактивного управління банком, коли можливі проблеми заздалегідь визначаються та формується підхід до їх подолання. План має бути затверджений відповідним органом банку, виходячи з принципів корпоративного управління.
Плече - використання плеча (важеля) - будь-який процес, який призводить до посилення ризику. Тобто це процес, який породжує збільшення залежності від одного або декількох факторів ризику.
Похідні фінансові інструменти (деривативи) є одним з прикладів використання плеча, оскільки вони забезпечують залежність від базового активу при мінімальних вкладеннях капіталу. Угоди репо є іншим прикладом: укладаючи таку угоду власник цінних паперів одержує гроші і при цьому продовжує нести ризик. Гроші ж можуть бути використані для придбання тотожних або інших цінних паперів, що може призвести до збільшення ризику при постійному обсязі вкладень капіталу.
Позиції - 1) у загальному розумінні - різниця між активами та зобов’язаннями банку; 2) валютні позиції - різниця між активами та зобов’язанням, які номіновані в одній валюті; 3) позиції ліквідності - різниця між активами та зобов’язаннями із одним строком дії.
Позиційні ліміти - обмеження характеристик окремих вкладень у ті або інші активи, позицій на певних ринках чи у портфелях. Метою встановлення позиційного ліміту, як правило, є обмеження власних ризиків окремих інструментів. Позиційний ліміт обмежує рівень ризику позиції (портфелю), але гарантовано обмежити з його допомогою збитки по операціях неможливо. Для цілей обмеження збитків додатком до позиційного ліміту служить ліміт“стоп-лосс".
В залежності від складності обраного підходу до лімітування можливі наступні варіанти позиційних лімітів:
- Обємні ліміти;
- Ліміти на характеристики позицій;
- Ліміт на абсолютний ризик (VaR ліміт).
Пом’якшення ризику - див. Диверсифікація; Хеджування.
Портфель - група об’єктів, які є однорідними за певними характеристиками: типом контрагента, видом інструменту тощо. Найчастіше використовуються терміни “кредитний портфель", “портфель цінних паперів", “інвестиційний портфель".
Потенційний кредитний ризик - сума під кредитним ризиком (сума заборгованості, незабезпечених вимог дебітора або контрагента), яка може виникнути у певний момент у майбутньому у випадку несприятливої з позицій кредитного ризику зміни ринкових цін, обсягів взаємин з дебітором (контрагентом). Потенційний кредитний ризик є зазвичай невизначеною величиною, яка характеризується середнім та найбільшим значенням.
Поточна доходність - найгрубіша та найпростіша форма оцінки дохідності облігацій. Полягає в обрахуванні відношення загального обсягу купонних виплат по облігації за рік до її ціни.
Поточна сума під кредитним ризиком - сума під кредитним ризиком (сума заборгованості, незабезпечених вимог дебітора (контрагента) фактично існуюча за фактичними ринковими цінами на момент розрахунків.
Право вибору (щодо процентної ставки) - право одного або обох контрагентів відмовлятися від переоцінки змінної процентної ставки в разі зміни базової ставки. Наприклад, у разі зростання прайм-ставки банк може відмовитися від збільшення ставки за залученими депозитами і тим самим захистити свою чисту процентну маржу та спред від зменшення. Таким чином, для цілей стрес-тестування такі об’єкти поводитимуться як об’єкти з фіксованою процентною ставкою.
Прогнозована волатильність - значення волатильності, яке базується на опціонних цінах.
Продукти банківські - окрема банківська послуга або набір з кількох пов’язаних банківських послуг, який пропонується клієнтам на типових умовах. Наприклад: цільовий вклад, депозитний сертифікат, пластикові картки тощо. У маркетингу продукт - це будь-який товар, послуга, ідея тощо, що пропонується на ринку для продажу або обміну.
Проста волатильність - у межах найпростішого уявлення волатильність розглядається як нормально розподілена величина (“білий шум") з дисперсією, яка дорівнює дисперсії зміни ціни за інтервал.
Як оцінка волатильності використовується стандартне відхилення аналізованої величини, розраховане за певною історичною вибіркою:
де et - зміна досліджуваної величини за i-й інтервал, N - довжина історичної вибірки.
Для розрахунку волатильності в такий спосіб слід розглянути досить велику кількість інтервалів зміни величини. Наприклад, для розрахунку одноденної волатильності доцільно використовувати не менше, ніж трьохмісячну вибірку одноденних змін. Перевагою такої моделі є її надзвичайна простота, як з точки зору розрахунку волатильності, так і з точки зору її подальшого застосування. Щоб розрахувати максимально можливі відхилення ціни від середнього очікуваного значення з певною ймовірністю досить просто помножити волатильність на коефіцієнт, що визначається властивостями нормального розподілу. Так, щоб розрахувати граничну зміну з ймовірністю 95% (стандарт RiskMetrics) волатильність потрібно помножити на 1,65. Ймовірності 99% (вимоги Базельського комітету) відпвідає коефіцієнт 2,33. Просту волатильність просто моделювати, що дозволяє легко використовувати її в оцінці ризику з застосуванням методу Монте-Карло. Недоліком моделі є невідповідність нормального розподілу реальному розподілу випадкових рухів цін.
Р
Реалізована волатильність - під реалізованою волатильністю ринку розуміється оцінка волатильності для певного обрію, розрахована на основі зміни цін (волатильності) на менших обріях. Наприклад, виходячи з ідеї про броунівський характер руху цін, можна на підставі внутрішньої денної 5-ти хвилинної волатильності оцінити одноденну волатильність, або на підставі денної волатильності розрахувати місячну.
Перевагами використання реалізованої волатильності є:
- Можливість на підставі незначної вибірки одержати оцінку волатильності інструменту на суттєвому обрії;
- Можливість оперативно передбачати можливі скачки волатильності у майбутньому на підставі росту волатильності на коротких інтервалах;
Можливості по передбаченню росту ризикованості операцій за допомогою реалізованої волатильності у певному сенсі є сильнішими, ніж аналогічні можливості експоненційної та ARCH-GARCH-волатильностей. Наприклад, ріст внутрішньої денної 5-ти хвилинної волатильності може говорити про збільшення нестабільності ринку. Разом з тим такий ріст може протягом одного або кількох днів не супроводжуватись ростом одноденних змін цін. Одноденні експоненційна та ARCH-GARCH-волатильності суттєво не змінять своїх значень, а одноденна реалізована волатильність, побудована на основі 5-ти хвилинних змін цін збільшиться, сигналізуючи про зростаючий ризик.
Регулятивний капітал - капітал, який повинна мати фінансова установа відповідно до вимог регулятивних органів, для покриття можливих втрат, що можуть виникнути внаслідок прийняття ризиків. У світовій банківській практиці основні вимоги до банківського капіталу визначаються документами Базельського комітету з банківського нагляду. Основою вимог до капіталу вітчизняних банків є визначений Інструкцією Національного банку України .... Українські вимоги до регулятивного капіталу також розроблені на підставі рекомендацій Базельського комітету.
Резерви під втрати за активними операціями - частина вартості негативно класифікованих активів банку, яку банк достовірно, на основі попереднього досвіду, може вважати втраченою і відтак відносить на витрати своєї діяльності. З точки зору обліку резерви є контрактивним регулюючим рахунком, який зменшує облікову вартість активів. Резерви під втрати за активними операціями не включаються до капіталу банку. Ці резерви складаються з резервів під кредитні збитки, резервів під нараховані доходи, резервів під дебіторську заборгованість та резервів під кореспондентські рахунки.
Репо - скорочення від англійського терміну “repurchase agreement" - угода про продаж із подальшим викупом. На практиці - вид банківської операції, за яким об’єкт (як правило, цінні папери) передається контрагенту в обмін на інший об’єкт (як правило, грошові кошти), а через визначений проміжок часу проводиться обов’язковий зворотний обмін. Таким чином сторона, яка передає об’єкт, отримує від нього вторинну ліквідність і не втрачає права власності над об’єктом. З іншого боку, сторона, яка отримує об’єкт у тимчасове користування, набуває права отримувати доходи за об’єктом плюс заробляє на різниці між ціною первісного та зворотного обміну.
Ризик виконання - ризик невиконання контрагентом своїх зобов’язань по поставці грошових коштів або активів. У більшості випадків може розглядатись як окремий випадок кредитного ризику або - рідше - як окремий випадок операційного ризику.
Ризик ліквідності - ризик втрати платоспроможності організації в силу тих або інших причин. Також під цим терміном іноді розуміють ризик ліквідності активу - ризик, пов’язаний з невизначеністю терміну реалізації активу або курсових втрат, пов’язаних з реалізацією. Під ризиком ліквідності розуміють два досить відмінних види ризику. Ризик ліквідності фондування (залучення коштів) пов’язаний зі зниженням можливос-ті фінансувати прийняті позиції по угодах, коли настають терміни їх ліквідації, покри-вати грошовими ресурсами вимоги контрагентів а також вимоги по забезпеченню. Ризик ліквідності активів пов’язаний з неможливістю ліквідувати активи на різних сегментах фінансового ринку.
Ризик спреду - ризик витрат, пов’язаних зі змінами спреду (розриву) між процентними ставками, рівнями цін на схожі інструменти. За своєю природою значною мірою є окремим випадком базисного ризику.
Ризик персоналу - ризик втрат, пов’язаний з можливими помилками співробітників, шахрайством, недостатньою кваліфікацією, нестійкістю штату, можливістю несприятливих змін у трудовому законодавстві тощо.
Ризик процесу - ризик втрат, пов’язаний з помилками у процесах проведення операцій та розрахунків по ним, їх обліку, звітності, ціноутворення тощо.
Ризик технології - ризик втрат, обумовлений недосконалістю використовуваних технологій, недостатньою ємністю систем, їх неадекватністю операціям, що проводяться, грубість методів обробки даних або низької якості використовуваних даних тощо.
Ризик середовища - ризик втрат, пов’язані з не фінансовими змінами у середовищі, в якому діє організація - змінами у законодавстві, системі оподаткування, політичними змінами тощо.
Ризик фізичного втручання - ризик втрат, пов’язаний з безпосереднім фізичним втручанням у діяльність організації - стихійні лиха, пожежі, пограбування, тероризм тощо. Ключовими завданнями, які вирішуються при управлінні операційним ризиком, є їх ідентифікація, оцінка та мінімізація.
Ринковий ризик - можливість втрат, пов’язаних з несприятливим рухом фінансових ринків. Ринковий ризик має макроекономічну природу, тобто джерелами ринкових ризиків є макроекономічні показники фінансової системи - індекси ринків, криві процентних ставок тощо. Основними видами ринкових ризиків є:
- Валютний ризик - ризик втрат від несприятливих змін валютних курсів;
- Процентний ризик - ризик втрат від несприятливих змін процентних ставок;
- Ціновий ризик - ризик втрат від несприятливої зміни цінових індексів на товари або фондові активи.
Ключовим поняттям для оцінки ринкових ризиків є волатильність. Оцінка волатильності фінансових індексів та інструментів є основним елементом найбільш популярного підходу до оцінки ринкових ризиків - методу VaR.
Рівень втрат у випадку дефолту - частка від суми під кредитним ризиком, яка може бути втрачена у випадку дефолту. При настанні дефолту дебітора, або контрагента за угодою, або емітента цінних паперів рівень реально понесених втрат, як правило, менше суми під кредитним ризиком. Причинами такого явища можуть бути:
- Наявність забезпечення, реалізація якого може частково або навіть з підвищенням покрити збитки;
- Компенсація частини збитків у процесі банкрутства або реструктуризації дебітора;
- Компенсація частини збитків за рахунок ефективної роботи з простроче-ною заборгованістю;
- Компенсація повного обсягу або частки збитків за рахунок невиконання своїх зобов’язань перед дебітором;
- Поліпшення з плином часу стану дебітора або проекту та вихід його зі стану дефолту;
- Для цінних паперів емітента - часткова втрата вартості цінних паперів внаслідок дефолту.
У певних випадках втрати можуть перевищити суму під кредитним ризиком, зокрема, за рахунок наступних додаткових збитків:
- Непокриті накладні витрати по стягуванню заборгованості;
- Упущений прибуток, штрафи, збитки через погіршення репутації.
Різниця між реальними втратами і сумою під кредитним ризиком характеризуються коефіцієнтом рівня втрат у випадку дефолту, який у більшості випадків лежить між 0 та 1 (0% та 100% відповідно). При визначенні цього коефіцієнту важливо врахувати усі втрати, що можуть виникнути в результаті прийняття кредитних ризиків за певною операцією.
Ро - коефіцієнт прямої лінійної залежності ціни похідного фінансового інструменту від ставки дисконтування.
С
Сек’юритизація (активів) - перерозподіл ризиків шляхом трансформації активів банку - позик та інших активів - у цінні папери для продажу інвесторам. Банк емітує цінні папери від власного імені або через дочірні установи, однак такі папери “прив’язуються" до конкретних активів банку - сплата доходу та погашення цінних паперів залежить від отримання банком доходу та основної суми кредитів.
Систематичні та несистематичні ризики - класифікація з точки зору їх відображення в моделі аналізу та управління ризиками. Систематичний ризик - це ризик, пов’язаний з факторами, які розглядаються як значущі у межах певної моделі. Систематичні ризики не повинні суттєво знижуватись у великому портфелі або з плином часу, в іншому випадку фактори, які їх визначають, доцільно ігнорувати. Систематичні ризики є основним предметом дослідження при оцінці та управлінні ризиками. Несистематичний ризик - ризик, джерела якого і чутливість до якого не розглядаються в межах моделі оцінки і управління ризиками. При побудові адекватної моделі несистематичні ризики не повинні призводити до суттєвих втрат і при великій їх кількості не повинні бути пов’язані один з одним. Відносно несистематичних ризиків має діяти закон великих чисел - виявлені при аналізі окремих елементів діяльності організації, складових портфелю, певного невеликого проміжку часу у сукупності вклад цих ризиків у можливі втрати буде прямувати до нуля. Несистематичні ризики зазвичай ігноруються при вирішенні завдань оцінки та управління ризиками.
Системний ризик - ризик глобальних негативних змін у банківський та фінансо-вій системах, економіці країни (регіону) - системної кризи. Передбачає значні втрати, викликані зниженням вартості активів, невиконання зобов’язань контрагентами, порушеннями у роботі платіжних систем. В межах системної кризи ризики різних видів, незалежні у стабільній ситуації, демонструють значну кореляцію.
Стандартна заборгованість - частина активів банку, щодо якої не виникає сумнівів відносно її якості, тобто ймовірності своєчасного та повного погашення відповідно до умов здійснення активних операцій.
Статичні та динамічні ризики - класифікація з точки зору значущості для організації. Динамічний ризик - це ризик випадкових коливань результатів діяльності як у ліпший, так і у гірший бік, які не здатних суттєво вплинути на життєздатність організації. Зазвичай це спекулятивні ризики, які слабо корелюють один з другим. Статичний ризик - це ризик виникнення подій та ситуацій, наслідком яких є загроза подальшої діяльності організації, життєздатність окремих напрямів діяльності або проектів. Це ризик якісних, катастрофічних втрат, після яких організація вже не зможе функціонувати у попередньому режимі.
Стохастичний процес - випадковий процес, що розвивається у часі.
Стрес-тестування - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. Стрес-тестування широко використовується для оцінки ризику ліквідності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки.
Структурний ліміт - під структурним лімітом розуміється обмеження на долю тих або інших активів, пасивів, позицій, вимог та зобов’язань у балансі або у певному портфелі. Основним завданням структурних лімітів є реалізація довгострокових стратегій розвитку організації, зокрема, обмеження ризиків ліквідності фондування, забезпечення належної диверсифікації активів та пасивів (ліміти концентрації). Групи лімітованих активів, пасивів, позицій зазвичай є ширшими, ніж групи, що використовуються при встановленні позиційних лімітів. Установлення структурних лімітів може здійснюватись на рівні окремих груп інструментів, на рівні їх характеристик, можливо, і у декількох галузях. Так, наприклад, при першому підході до лімітування активів організації можна встановити долі для вкладення у комерційні кредити, ліквідні цінні папери, номіновані у гривні, валютні цінні папери тощо. Іншим підходом буде установлення наступних структурних обмежень:
- за валютами вкладень;
- за терміном вкладень - до 1-го дня, до тижня, до місяця тощо;
- за кредитним рейтингом та забезпеченістю вкладень - крупні банки країн, що розвиваються, вітчизняні банки першої групи, інші банки, вітчизняні нефінансові установи, тощо;
- за рівнем операційного ризику, що приймається.
На відміну від позиційних лімітів структурні ліміти не втрачають актуальності при зміні валюти балансу. В силу цього термін життя структурних лімітів більший, ніж позиційних - вони підлягають перегляду в разі зміни стратегії компанії та суттєвої зміни макроекономічної ситуації.
Структурні ліміти служать основою для визначення позиційних лімітів, які встановлюються та переглядаються частіше з метою реалізувати стратегію, установлену структурними лімітами, та відобразити поточні зміни ринкової кон’юнктури та обсягів балансу. Особливістю структурних лімітів, яку потрібно підкреслити особливо, є повнота охоплення ними балансу та операцій. Якщо позиційні ліміти можуть установлюватись тільки для окремих груп активів, пасивів, позицій (у першу чергу торгових), то якісна система структурних лімітів повинна охоплювати усі операції. Структурні ліміти є фактично засобом розподілу ризик-капіталу по окремих видах діяльності. Тобто до кожного структурного ліміту має бути тим або іншим чином прив’язана сума ризик-капіталу. Відповідно, загальна сума ризик-капіталу, прив’язаного до всіх структурних лімітів, має дорівнювати сумі ризик-капіталу організації в цілому. Важливо відмітити, що за своєю природою структурні ліміти служать не тільки цілям ризик-менеджменту. У першу чергу вони є механізмом формального визначення стратегії організації. При їх встановлені враховуються не тільки можливі втрати, але й шляхи досягнення стратегічних цілей, максимізація ефективності діяльності з урахуванням можливості активної роботи на тих або інших ринках, завдання і шляхи взаємодії з дочірніми та пов’язаними структурами тощо.
Ступінь чутливості до зміни процентної ставки - відносна величина зміни економічної вартості об’єкта у відповідь на задану зміну процентної ставки.
Сума під кредитним ризиком - сума, яка визначає величину можливих втрат внаслідок кредитного ризику. Як правило, являє собою суму заборгованості (незабезпечених зобов’язань дебітора). Виділяють два варіанти суми під кредитним ризиком - поточну та потенційну.
Сценарій - можливий набір майбутніх подій, які визначають розвиток ринків, динаміку цін, платоспроможність та надійність контрагентів (дебіторів), а також інших факторів, що впливають на фінансовий результат досліджува-ної діяльності.
Сценарний аналіз - техніка оцінки ризиків, за якою оцінюються можливі втрати у межах одного або декількох сценаріїв, без оцінки ймовірності фактичної реалізації аналізованих сценаріїв.
Т
Теорія портфелів - широко вживана в ризик-менеджменті теорія, в основі якої лежить передбачення того, що кільком однорідним об’єктам (портфель) будуть властиві всі ті характеристики, якими наділений окремий об’єкт. Управління портфелем розглядається як управління одним об’єктом, а не кількома.
Тета - коефіцієнт, що характеризує лінійну залежність вартості фінансового інструменту (портфелю) від часу.
Толерантність до ризику - див. Визначення допустимого ризику.
Торговий портфель (торговельна книга) - частина загального портфеля банку, яка складається з об’єктів, щодо яких банк має чіткі наміри продати в найближчому май-бутньому та отримати спекулятивний дохід від коливання цін (курсів). Як правило, до торгового портфеля відносяться цінні папери, валюта та банківські метали. До тор-гового портфеля також відноситься та частина позиції банку, яка утворилася внаслідок проведення клієнтських операцій. З точки зору управління банком, керівництво повинно завжди мати оперативну інформацію щодо поточної вартості об’єктів, що входять до торгового портфеля. Відтак торговий портфель підлягає постійній переоцінці на ринкову вартість і тому перебуває під впливом ризику зміни ринкових умов.
Ф
Фіксована процентна ставка - процентна ставка, рівень якої зафіксований на весь строк дії інструменту і не підлягає переоцінці.
Х
Хеджування - метод пом’якшення ризику, який полягає у визначенні об’єкта хеджування та підборі до нього адекватного інструменту хеджування. Спрямованй на компенсацюю збитків від об’єкта хеджування за рахунок прибутку від інструменту хеджування, які виникають за одних і тих самих умов чи подій. За наявності схеми хеджування повністю ліквідується як ризик, так і можливість отримання додаткового прибутку: у разі, якщо умови чи події будуть сприятливими з точки зору об’єкта хеджування, будь-який прибуток автоматично перекриватиметься збитками від інструменту хеджування.
Ц
Ціна заміщення - найпростіша міра кредитного ризику. Являє собою суму втрат по операціях з контрагентом (дебітором) у випадку повного дефолту останнього без урахування наявного забезпечення, гарантій тощо.
Ч
Час відновлення ринку - характеристика ризику ліквідності активу. Характери-зує час, протягом якого ринок “відновлюється" після досить крупної купівлі або продажу. Під відновленням розуміється зникнення коливань цін, виклика-них угодою, і повернення спреду до значення, що мало місце до проведен-ня операції.
Чиста процентна маржа - співвідношення чистого процентного доходу банку (процентні доходи мінус процентні витрати) до середньої величини чистих активів або підпроцентних активів. Вказує на майстерність керівництва банку у виконанні основної функції банку - фінансового посередництва.
Чутливість - характеристика залежності (зазвичай лінійної) зміни ціни фінансового інструменту або результату певних операцій від зміни фактору ризику. Наприклад, модифікована дюрація є мірою чутливості ціни облігації до зміни процентної ставки.
Ш
Шокова величина - гіпотетична величина зміни фактора зовнішнього оточення - рівня процентної ставки, значення валютного курсу тощо, яка використовується в стрес-тестуванні. Шокова величина має відповідати двом критеріям: бути суттєвою та ймовірною.
Ю
Юридичний ризик - фінансовий ризик, який є наслідком невизначеності законодавства. Далі наведені приклади юридичного ризику. Особа, яка підписує вексель від імені компанії, може не мати на це повноважень, внаслідок чого вексель стає особистим зобов’язанням такої особи, а не компанії. Реалізація забезпечення за кредитом у випадку дефолту позичальника може виявитись практично неможливою через законодавчі обмеження. Особливу суттєву роль відіграє юридичний ризик у міжнародних операціях, коли сторони знаходяться під різними юрисдикціями.
© 2003-2009  Українське агентство фінансового розвитку Дизайн та розробка порталу
студія web-дизайну "Золота рибка"